Українська мова

Матеріал програми ЗНО розподілено за такими розділами: «Фонетика. Графіка», «Лексикологія. Фразеологія», «Будова слова. Словотвір», «Морфологія», «Синтаксис», «Стилістика», «Орфоепія», «Орфографія», «Розвиток мовлення».

Тест ЗНО з української мови складається із завдань трьох форм:

1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді (близько 80%). До кожного із завдань подано чотири або п’ять варіантів відповіді, із яких лише один правильний.

2. Завдання на встановлення відповідності (близько 20%). До кожного завдання подано інформацію, позначену цифрами (ліворуч) і буквами (праворуч). Щоб виконати завдання, необхідно встановити відповідність інформації, позначеної цифрами та буквами (утворити логічні пари).

3. Одне завдання з розгорнутою відповіддю, яке передбачає створення власного висловлення на дискусійну тему.

Приклади завдань та коментарі до їх виконання.

1. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка

А відзвук, їжак, ячмінь, здоров'я

Б джміль, щирість, п'ять, вугілля

В земля, райдуга, європеєць, порядок

Г щавель, ательє, лічба, боєць

Д сон, якийсь, подорожжю, заєць

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Фонетика. Графіка». Щоб правильно виконати цей тест, необхідно пригадати: які букви завжди позначають два звуки (ї [йі], щ [шч]); які дають один чи два звуки залежно від позиції (я [йа], ю [йу], є [йе] – на початку слова, після голосного, після апострофа, після м’якого знака; я [а], ю [у], є [е] – після приголосного, м’якість або пом’якшення якого вони позначають; буквосполуки дж, дз – [дж], [дз], якщо належать до однієї морфеми; [д] і [ж], [д] і [з], якщо належать до різних морфем); м’який знак звука не дає, а лише вказує на м’якість попереднього приголосного.

Після цього можна приступити до аналізу слів кожного рядка тесту на предмет кількості звуків і букв, враховуючи також особливості вимови груп приголосних в українській мові (ться – [ц':а]; шся – [с':а]; чці, тці – [ц':і], тч – [ч:], зж – [ж:]) і те, що подвоєні чи подовжені приголосні дають один звук.

Отже, у рядку «А» уже в другому слові «їжак» ми бачимо різну кількість звуків, оскільки буква «ї» завжди позначає два звуки. У першому слові рядка «Б» «джміль» звуків менше, оскільки буквосполука «дж» дає один звук і м’який знак позначає м’якість приголосного [л']. У третьому слові рядка «В» «європеєць» є м’який знак, тобто це на один звук менше, але натомість ужито дві букви «є» на початку слова та після голосного, які дають по два звуки, отже, звуків у цьому слові на один більше, ніж букв. Аналізуючи за таким же принципом кількість звуків і букв у словах рядка «Г», ми бачимо: у слові «щавель» буква «щ» позначає два звуки [шч], а м’який знак звука не дає, тобто кількість звуків і букв урівнялася; у слові «ательє» також є м’який знак, а буква «є» після нього позначає два звуки – кількість знову порівнялася; у слові «лічба» немає зазначених вище випадків, тому кожна буква позначає один звук – кількість однакова; у слові «боєць» «є» після голосного дає два звуки, а м’який знак звука не має – кількість звуків і букв урівнялася. Отже, у всіх словах рядка «Г» однакова кількість звуків і букв.

2. Синоніми використано в реченні

А зустрічати гостя – проводжати гостя

Б жвавий хлопчина – прудкий хлопчина

В привозити подарунки – привезені подарунки

Г будівельний кран – водопровідний кран

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Лексикологія. Фразеологія». Для його виконання треба пригадати, які слова називаються синонімами (однакові або близькі за значенням, але різні за написанням). З огляду на це й необхідно проаналізувати значення слів у запропонованих парах словосполучень. У рядку «А» слова «зустрічати» й «проводжати» мають протилежне значення. Слова «жвавий» і «прудкий», вжиті у словосполученнях рядка «Б», мають спільне значення (активний, непосидючий тощо), отже відповідь: Б. Для остаточного переконання в цьому можна звернути увагу й на слова в рядках «В» і «Г»: «привозити» – позначає дію, а «привезені» – ознаку за дією; «будівельний» і «водопровідний» мають зовсім різне лексичне значення.

3. НЕ збігається за значенням з іншими фразеологізм

А обламати роги

Б підвести під монастир

В збити пиху

Г вкрутити хвоста

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Лексикологія. Фразеологія». Щоб виконати таке завдання, можна спочатку визначити лексичне значення фразеологізму в рядку «А»: обламати роги – примусити когось коритися; приборкати когось. Після цього слід знайти схожі за значенням фразеологізми. Це – «збити пиху» і «вкрутити хвоста». І лише фразеологізм у рядку «Б» має інше значення: підвести під монастир – обдурити, ошукати когось.

4. НЕ мають закінчення всі слова рядка

А мадам, метро, спересердя

Б зараз, працюючи, учень

В календар, зазвичай, івасі

Г факсиміле, пальто, швидко

Д магістраль, авеню, просто

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Будова слова. Словотвір». Щоб правильно виконати цей тест, необхідно пригадати, які слова не можуть мати закінчення. Звичайно ж, це – незмінювані слова, а саме: прислівники, дієприслівники, інфінітиви дієслів, слова іншомовного походження типу «метро», «кіно», «таксі», «пані» тощо. Після цього можна приступити до визначення таких слів у запропонованому завданні. У рядку «А» слова «мадам» і «метро» – іншомовного походження, «спересердя» – прислівник, тому не змінюються, а відтак і не мають закінчень. Отже, ми одразу знайшли відповідь: А. Для остаточного переконання у правильності нашого вибору знайдімо в інших рядках тесту хоча б одне слово, яке змінюється, тобто має закінчення. У рядку «Б» – учень, у рядку «В» – календар, «Г» – пальто (в українській мові це слово змінюється), у рядку «Д» – магістраль.

5. Закінчення -а у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку

А Крим, Львів, Миргород

Б сантиметр, вівторок, кисень

В Харків, атестат, синус

Г грам, Париж, сюжет

Д вокзал, принтер, понеділок

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Морфологія». Для того, щоб його виконати, необхідно пригадати, які іменники чоловічого роду ІІ відміни однини мають у родовому відмінку закінчення -а (-я), а які – -у (-ю), і визначити лексичне значення кожного запропонованого слова. Слово «Крим» у рядку «А» означає географічну назву, тому має закінчення -у: Криму. У рядку «Б» закінчення -у має слово «кисень», оскільки воно означає назву речовини. У рядку «В» слово «Харків» має закінчення -а, оскільки означає населений пункт; слово «атестат» означає назву документа, тому також має закінчення -а, «синус» – закінчення -а, оскільки це науковий термін. Отже, відповідь: В. Для остаточного переконання, що вона правильна, можна переглянути рядки «Г» і «Д». Ми побачимо, що в рядку «Г» слово «сюжет» – це літературознавчий термін, тому має закінчення -у, а в рядку «Д» слово «вокзал» означає назву приміщення, тому також має закінчення -у.

6. Тільки друга частина відмінюється в усіх числівниках рядка

А триста, п'ятсот, шістсот, вісімсот

Б двісті, шістдесят, сімсот, тридцять

В п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят

Г чотириста, дев'яносто, вісімдесят, сімсот

Д п'ятсот, шістдесят, вісімсот, вісімдесят

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Морфологія».

Його можна виконати дуже швидко, якщо пригадати: тільки друга частина відмінюється у складних числівниках, які позначають десятки (ця частина – «-десят»). Усі такі слова, як бачимо, подані в рядку «В»: п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят. Відмінюються вони за таким зразком: п'ятдесяти, шістдесяти, сімдесяти, вісімдесяти (перша частина не змінюється).

7. Поширене означення НЕ відокремлюється комами в реченні (розділові знаки пропущено)

А Сади омиті музикою згадок ковтають пил міжселищних доріг.

Б А думки мої натхненні та квітчасті опадають вересневим жовтим листям.

В На обрії біліють маревом повиті села.

Г Вечір гаптований золотом приходить на зміну дню.

Д Понад сади обтяжені плодами з прощальним криком журавлі летять.

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Синтаксис». Щоб розв’язати такий тест, спочатку треба в реченнях визначити всі їхні члени. Так ми побачимо, де в кожному реченні поширене означення: А – омиті музикою згадок; Б – натхненні та квітчасті; В – маревом повиті; Г – гаптований золотом; Д – обтяжені плодами. Після цього слід пригадати, які критерії стають визначальними для відокремлення поширених означень: а) чим виражене означення (кількома прикметниками чи дієприкметниками, іменниками в непрямих відмінках); б) місце означення щодо означуваного слова (перед ним, після нього чи на відстані від нього); в) чим виражене означуване слово (іменником, займенником чи, взагалі, пропущене, уявне). І з огляду на це вже можна визначити, яке з означень не відокремлюється. У реченні рядка «А» означення виражене дієприкметниковим зворотом, який стоїть одразу після означуваного слова-іменника, тому воно відокремлюється. У реченні рядка «Б» між означенням, вираженим двома прикметниками, та означуваним словом «думки» знаходиться ще один член речення «мої», тому означення також відокремлюється. У рядку «В» нам запропоноване речення, у якому означення, виражене дієприкметниковим зворотом, стоїть перед означуваним словом, а, отже, не відокремлюється Для переконання в тому, що наша відповідь правильна, проаналізуємо й два останні рядки. У реченнях рядків «Г» і «Д», як і в реченні «А», означення виражені дієприкметниковими зворотами, які стоять одразу після означуваного слова-іменника, тому вони відокремлюється.

8. Кома НЕ ставиться в реченні (розділові знаки пропущено)

А На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

Б І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

В День був сонячним і небо здавалося ще більшим.

Г Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Д Мені потрібне слово а не слава.

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Синтаксис». Щоб його розв’язати, треба розібрати запропоновані речення за будовою. Після цього ми побачимо, що речення в рядку «А» – складносурядне, тому перед сполучником «і» повинна ставитися кома. Проте для двох частин цього речення є спільна обставина «на подвір’ї»: голосно сміються діти (де?) на подвір’ї; пурхають горобці (де?) на подвір’ї. Отже, кома перед «і» в такому випадку не ставиться. Правильна відповідь: А. Щоб у цьому остаточно переконатися, проаналізуємо й інші речення. У рядку «Б» також запропоноване складносурядне речення, але обидва його еквіваленти простих речень починаються із сполучника «і»; спільної частини для них немає, тому перед «і» ставиться кома. Для частин у складносурядних реченнях рядків «В» і «Г» також немає спільних членів речення, тому між ними перед «і» ставиться кома. Останнє речення (рядок «Д») – складносурядне з протиставним зв’язком. У такому реченні перед сполучником «а» завжди ставиться кома.

9. Наголос на другому складі мають усі слова рядка

А дочка, подруга, вимова, сантиметр, ідемо

Б спина, виразно, завдання, попереду

В предмет, рукопис, ненавидіти, в'язкий

Г кропива, приязнь, горошина, каталог

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Орфоепія». Щоб виконати будь-який тест із цього розділу, необхідно знати, що наголос – це виділення силою голосу певного складу в слові. Також треба пам’ятати, що в українській мові наголос вільний (наголошеними можуть бути різні за порядком склади), а деякі слова мають подвійний наголос (байдуже, завжди, корисний, мабуть, помилка, простий, також). Обов’язково слід знати, як слова поділяються на склади (скільки голосних у слові, стільки і складів). Користуючись цими знаннями, слід запропоновані слова поділити на склади, щоб напевне знати, який склад у кожному слові – другий. Після цього, промовляючи кожне слово, поставити наголоси. Отже, у рядку «А» лише слова «дочка» і «вимова» мають наголос на другому складі; у рядку «Б» вже в першому слові «спина» – наголос на першому складі, а у всіх словах рядка «В» наголос падає саме на другий склад. Щоб перевірити правильність вибору, слід вимовити всі слова останнього рядка «Г»: кропива – наголос на другому складі; приязнь – на першому; горошина й каталог – на третьому складі.

10. Префікс пре- треба писати в усіх словах рядка

А пр..світлий, пр..хильний, пр..мружений, пр..солодкий

Б пр..зирство, пр..стол, пр..близний, пр..землення

В пр..гарний, пр..пишний, пр..злий, пр..милий

Г пр..молодий, пр..бережний, пр..старкуватий, пр..сумний

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Орфографія». Для виконання такого тесту необхідно пригадати, що префікс при- вживається у словах, які означають наближення, приєднання; неповноту, частковість і результат дії; а префікс пре- виражає найвищий ступінь у прикметниках або прислівниках (його можна замінити словом «дуже»). Окрім того, слід пам’ятати правопис окремих слів, які не пояснюються вищеназваними правилами: презирливий, презирство, преосвященний, преподобний, престол, превелебний. Керуючись цими знаннями і визначаючи лексичне значення запропонованих слів, можна вставляти пропущенні -е- чи -и-. Так, у рядку «А» у словах «пресвітлий» і «пресолодкий» префікс можна замінити словом «дуже», а слова «прихильний» і «примружений» означають результат дії (префікс у цих словах не можна замінити словом «дуже»). У рядку «Б» слова «презирство» і «престол» – винятки, а «приблизний» означає результат дії, «приземлення» – наближення. Визначивши значення префікса у словах рядка «В», ми побачимо, що він указує на найвищий ступінь виявлення ознаки: прегарний, препишний, презлий, премилий. У всіх цих словах префікс можна замінити словом «дуже». Отже, відповідь: В. Щоб переконатися в її правильності, проаналізуємо правопис префіксів у словах рядка «Г»: премолодий і пресумний – префікс можна замінити словом «дуже» (виявлення найвищого ступеня ознаки); прибережний – префікс означає приєднання, пристаркуватий – неповноту, частковість дії.

11. Прикметники з суфіксом -зьк- утворюються від усіх іменників рядка

А Золотоноша, молодець, студент, Буг

Б Волга, товариш, турист, черкес

В Криворіжжя, Забужжя, Ладога, Таганрог

Г француз, ремісник, турок, брат

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Орфографія».

Щоб виконати такий тест, необхідно пригадати, що за допомогою суфікса -зьк- прикметники утворюються лише від тих іменників, основа яких закінчується на дзвінкі приголосні [г], [ж], [з]. Отже, по-перше, треба визначити основи в запропонованих словах. Якщо вони закінчуються на вказані звуки, то прикметники від них утворюються за допомогою суфікса -зьк-. З огляду на це, ми бачимо, що лише в рядку «В» всі слова мають основу на дзвінкі [ж] і [з]. У всіх інших рядках є слова з основою на глухі приголосні. Отже, відповідь: В.

12. Установіть відповідність

Вид односкладного речення

1 означено-особове

2 неозначено-особове

3 безособове

4 узагальнено-особове

5 називне

Приклад

А Світлішає в житті і на душі.

Б Ніжні сутінки. Вечір.

В Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому!

Г І сад, і гай, і пісня солов'я – дорогоцінна спадщина моя.

Д Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.

Е Десять раз подумай, а раз скажи.

Коментар. Завдання на встановлення відповідності. Перевіряє уміння знаходити односкладні речення та визначати їх тип. У тренувальному форматі з цим завданням доцільно працювати за таким алгоритмом:

• знайти в реченнях граматичні основи
• визначити, які з речень є односкладними
• визначити, чим виражений головний член
• визначити відповідності, що не викликають сумніву
• з урахуванням усіх граматичних ознак та семантики визначити решту відповідностей (як правило, у цьому може виникнути потреба при розрізненні означено-особових та узагальнено-особових речень).

Отже, працюючи за таким алгоритмом, визначаємо, що в реченні «А» граматична основа складається лише з одного присудка (речення односкладне), який виражений безособовим дієсловом «світлішає», значить речення безособове. Граматичні основи речень у рядку «Б» складаються лише з підметів «сутінки» і «вечір» (речення односкладні), значить речення називні. У реченнях рядка «В» граматичні основи складаються лише з одних присудків (речення односкладні), які виражені дієсловом «дякую» 1-ої особи теперішнього часу, значить речення означено-особове. Граматична основа речення «Г» складається з однорідних підметів «сад», «гай», «пісня» і присудка «спадщина», тобто це речення двоскладне. У реченні «Д» граматична основа складається лише з одного присудка (речення односкладне), який виражений дієсловом «задзвонили» минулого часу у формі множини, отже, речення неозначено-особове. Граматична основа речення «Е» складається з однорідних присудків «подумай» і «скажи», які виражені дієсловами 2-ої особи однини, до того ж це речення є фразеологізмом, отже, воно узагальнено-особове.

13. Установіть відповідність

Вид підрядного речення

1 обставинне умови

2 обставинне причини

3 означальне

4 з'ясувальне

Приклади

А Зупинюсь у вечоровій тиші, слухаю, як дихає земля.

Б Ці дуби, що небо підпирають, певне, ще Батия пам'ятають.

В І зірка впала, наче в Бога скотилась по щоці сльоза.

Г Книга корисна, коли її читають.

Д І, може, я тому й поетом став, що увібрав у себе казку діда.

Коментар. Завдання на встановлення відповідності. Перевіряє уміння визначати вид підрядної частини у складнопідрядному реченні. У тренувальному форматі з цим завданням доцільно працювати за таким алгоритмом:

• визначити головні та підрядні частини;
• визначити засоби зв’язку між головними та підрядними частинами;
• поставити питання від головних до підрядних частин;
• визначити відповідності, що не викликають сумніву;
• з урахуванням усіх граматичних ознак та семантики визначити решту відповідностей.

Працюючи за таким алгоритмом, визначаємо, що в реченні «А» головна частина – «Зупинюсь у вечоровій тиші, слухаю…», а підрядна – «…як дихає земля». Від головної частини до підрядної ставимо питання: слухаю що? Отже, підрядне речення – з’ясувальне. Головна частина речення «Б» – «Ці дуби, … , певне, ще Батия пам'ятають», а підрядна – «…що небо підпирають…». Від головної частини до підрядної ставимо питання: дуби які? Отже, підрядне речення – означальне. У реченні «В» головна частина – «І зірка впала, …», а підрядна – «…наче в Бога скотилась по щоці сльоза». Підрядна частина відповідає на питання як? і виражає порівняння з тим, про що говориться в головній частині. Отже, це речення – обставинне порівняльне (воно є зайвим у цьому тесті). Головна частина речення «Г» – «Книга корисна, … », а підрядна – «…коли її читають». Від головної частини до підрядної ставимо питання: корисна за якої умови? Отже, підрядне речення – обставинне умови. У реченні «Д» головна частина – «І, може, я тому й поетом став, … », а підрядна – «…що увібрав у себе казку діда». Від головної частини до підрядної ставимо питання: поетом став чому? Отже, підрядне речення – обставинне причини.

14. Установіть відповідність

Просте речення

1 з відокремленим додатком

2 з відокремленою обставиною

3 зі вставним словом

4 зі звертанням

Приклади

А Якісь красуні, всупереч вікам, до нього йшли по місячній доріжці.

Б Припливайте до колиски, лебеді, як мрії.

В Ніщо не навіки, окрім марного.

Г Усе червоно: небо, узгір’я, гори.

Д Отут, бувало, із-за тину вилась квасоля по тичині.

Коментар. Завдання на встановлення відповідності. Перевіряє уміння визначати члени речення та застосовувати правила їх відокремлення. У тренувальному форматі з цим завданням доцільно працювати за таким алгоритмом:

• розібрати речення за будовою
• встановити причини відокремлення слів у реченнях;
• визначити відповідності, що не викликають сумніву;
• з урахуванням усіх граматичних ознак визначити решту відповідностей.

Розібравши речення за будовою, ми з’ясовуємо, що в реченні «А» «всупереч вікам» є обставиною, оскільки відповідає на питання як? (ішли як?). Відокремлюється вона тому, що вводиться в речення словом «всупереч». У реченні «Б» відокремлюється звертання «лебеді». Це слово є звертанням тому, що мова в реченні звернена до лебедів (звертання не є членом речення і відокремлюється завжди). У реченні «В» відокремленим є додаток «окрім марного», оскільки відповідає на питання окрім чого? Завжди відокремлюються додатки, які мають значення виключення і вводяться в речення прийменниками «крім», «окрім» тощо. Речення «Г» є зайвим, оскільки тут відокремлюються однорідні підмети після узагальнювального слова «усе». У реченні «Д» відокремлюється вставне слово «бувало». Це слово є вставним тому, що воно вносить додаткову інформацію в речення і не пов’язане з його членами граматично (вставні слова не є членами речення і відокремлюються завжди).

У розділах програми ЗНО з української мови «Стилістика» і «Розвиток мовлення» учням пропонується проаналізувати текст, виконавши до нього тестові завдання, які стосуються:

1) розуміння змісту:

• тематики тексту загалом та окремих його абзаців;

• прямих і метафоричних значень слів та окремих абзаців;

• пошуку ключових слів;

• основної думки тексту;

• думок автора, викладених в окремих абзацах і частинах тексту;

2) будови (композиції):

• уміння аналізувати будову тексту (виділяти вступ, основну частину, висновок);

• розуміння структурної цілісності тексту: відповідність його будови певному типу та стилю мовлення;

• визначення логічних зв’язків між частинами тексту, розуміння послідовності викладу, залежності одних частин від інших (наприклад, залежності висновків від аргументів, аргументів від гіпотез або тверджень);

• розуміння ролі окремих стилістичних засобів для розкриття теми та вираження основної думки (наприклад, широкого використання термінології в науковому стилі, ролі тропів у художньому та публіцистичному стилях);

3) комунікативного призначення:

• розуміння, з якою метою створено текст;

• уміння впізнавати адресата мовлення;

• уміння передбачати можливий вплив на читача.

У ролі прикладу розв’язання таких завдань наведемо аналіз тексту «Феномен Стуса» М.Коцюбинської.

Феномен Стуса

(1-3) На сьогоднішній хвилі оновлення ім’я Стуса увійшло в життя українського народу як важливий чинник пробудження й самоусвідомлення, набуло значною мірою символічного значення.

(4-8) В історії кожної національної культури були свої подвижники. Що ж до культури української, то вона давала особливо вдячний ґрунт для подвижництва, інакше вона просто не могла б вижити в тих жорстких і неповноцінних умовах, які визначила їй історія. Дух Шевченка витає над нею, невблаганно шукаючи все нових втілень, і одним з них став Василь Стус.

(9-17) Досвідові Шевченка належить особливе місце в поезії Стуса. Це щось незмірно вагоміше від суто літературного впливу. Недарма Ю. Шевельов писав: «Шевченко для нього — як українська мова. Він нею пише, він нею дихає, він кує й перековує її, як йому велить творчий дух. Не можна собі уявити Стуса поза українською мовою, не можна його уявити поза Шевченковою стихією». То, справді, глибоко внутрішня єдність, генетичний духовний зв’язок при гострому запереченні наслідування шевченківських форм, інерції «шевченківського кожуха». Стусову поетику, його «образ вірша» єднає з Шевченком своєрідний кругообіг образів, глобальна повторюваність певних мотивів і форм.

(18-23) З перших кроків свого творчого самовиявлення Стус брав на себе багато. Вже в ранніх віршах болісно шукає втраченої гармонії зі світом, цілісності — не ситої і ледачої, а тієї, що її треба виборювати дорогою ціною — пізнанням самого себе, готовністю не зрадити себе. «Як вибухнути, щоб горіть?!» — так звучить у Стуса вічне гамлетівське запитання. Його життєва модель — втілення принципу: між високою ідеєю та життєвим вибором, між словом і вчинком немає відстані, немає суперечності.

(24-28) Саме цим насамперед зумовлена особлива значущість Стусового образу буття для нашої людини, яку привчали бути рабом обставин, об’єктом чиєїсь волі, а не суб’єктом в його самовиявленні й самоутвердженні. З цим пов’язана й особлива вага Стусового слова. Воно підтверджене вчинком, «забезпечене нерозмінним запасом правди і ціною власного життя» (Євген Сверстюк), тому й не сприймається як фраза.

(29-39) Доводиться чути, що вся сила поезії Стуса — в тих ідеях, які вона несе в собі, в образі автора, тоді як суто поетичних відкриттів тут небагато. На цій підставі його як традиціоналіста протиставляють новаторам. Та з огляду на нашу історичну, національну долю така поезія завжди була актуальною, лишаючись головним, а подекуди чи не єдиним чинником національно-культурного самоствердження. У місткому афористичному слові вона несла правду всупереч заборонам, насильству, фальсифікації. А що за таке слово дорого треба платити — здоров’ям, долею, самим життям (і платили, платили сповна!), — воно не сприймалося як фраза, набувало ваги й закличної сили. Можливо, настане колись такий час, коли ми будемо справді вільними серед рівних — тоді й відмовимося від поетичної публіцистики, але ще не час… І, очевидно, сила поезії Стуса, її здатність зворушити глибинні шари свідомості читача зумовлена не тільки (40-44) сумою істин, висловлених у ній. Інша річ, що «секрети поетичної творчості» Стуса не лежать на поверхні, не заявляють голосно про себе. Вони — у «непомітних» взаєминах традиційних і новаторських начал, у непідвладності моді, в майстерному опануванні смисловими глибинами слова, в умінні віднайти різні смислові шари й глибоко заховані асоціативні зв’язки, символічне підґрунтя слова й образу.

(45-50) Сьогоднішня популярність імені Стуса виникла на гребні політичної хвилі. Вона зумовлена навалою пізнання того, що замовчувалося, душилося, а насправді було і є гордістю нації. Широкий загал знає передусім ім’я Стуса: душі, згодовані сурогатами, вабить образ праведника. І що більше його поезія наближатиметься до людей, то глибинніші смислові пласти відкриватимуться в ній. Час уже, нарешті, формувати смаки не дешевими ерзацами поезії, а такими чистими й справжніми взірцями, як Стусове слово.

(51-56) Якби життя Стуса склалося інакше, пролягло б у звичному, «спокійному» річищі, без трагічних випробувань, ми, без сумнівів, мали б поета інтелектуально наповненого, з високою мистецькою ерудицією, оригінальним переосмисленням світового мистецького досвіду, що для української поезії з її вічно актуальною небезпекою провінціалізму — життєво важливо. Але то був би вже інший поет. Феномен Стуса постав саме на такому історичному тлі. І саме такий Стус дорогий нам.

За М. Коцюбинською

(628 слів)

1. Справедливість думки: «На сьогоднішній хвилі оновлення ім’я Стуса ввійшло в життя українського народу як важливий чинник пробудження й самоусвідомлення, набуло значною мірою символічного значення» (рядки 1-3) доводить висловлювання з тексту:

1) Сьогоднішня популярність імені Стуса виникла на гребні політичної хвилі. Вона зумовлена навалою пізнання того, що замовчувалося, душилося, а насправді було і є гордістю нації (рядки 45-47).

2) Вже в ранніх віршах (Стус) болісно шукає втраченої гармонії зі світом, цілісності — не ситої і ледачої, а тієї, що її треба виборювати дорогою ціною — пізнанням самого себе, готовністю не зрадити себе (рядки 18-21).

3) «Секрети поетичної творчості» Стуса у непомітних взаєминах традиційних і новаторських начал, у непідвладності моді (рядки 40-42).

4) …З огляду на нашу історичну, національну долю така поезія завжди була актуальною, лишаючись головним, а подекуди чи не єдиним чинником національно-культурного самоствердження (рядки 31-33).

А 1-е висловлювання

Б 2-е висловлювання

В 3-е висловлювання

Г 4-е висловлювання

Коментар. Висловлювання 1-е неприйнятне як доказ, оскільки воно констатує популярність імені Стуса, та не підтверджує думки про те, що сьогодні ім’я поета стає важливим чинником пробудження й самоусвідомлення нації.

У висловлюванні 2-ому йдеться про самоусвідомлення — про пізнання самого себе як виборювання гармонії зі світом, цілісності. Однак воно не доводить положення про те, що ім’я Стуса було в житті українського народу чи не єдиним чинником національно-культурного самоствердження.

У висловлюванні 3-ому йдеться про особливість поетичного стилю Стуса ― поєднання новаторського й традиційного у творчості письменника.

Безпосереднє доведення думки про роль Стуса в пробудженні й самоусвідомленні нації містить висловлювання 4-е, у якому визначено характерну ознаку творчості письменника ― актуальність, сучасність. Поет здатний здійснити свій життєвий вибір, що й зробило його ім’я важливим чинником пробудження й самоусвідомлення українського народу.

Отже, правильна відповідь: Г.

2. Принцип «між високою ідеєю і життєвим вибором, між словом і вчинком немає відстані, немає суперечності» (рядки 22-23) характеризує натуру

А рішучу

Б цілісну

В віддану

Г нерозважливу

Коментар. На перший погляд може видатися, що йдеться про натуру рішучу (А), несхитну у своїх переконаннях, яка діє без вагань. Однак сутність викладеного принципу в іншому: у готовності та здатності говорити й чинити відповідно до сприйнятої ідеї. Така життєва позиція є небезпечною і вимагає від людини самопожертви, навіть життя.

Не можна вважати правильною й відповідь «В». Віддана натура присвячує себе служінню комусь або чому-небудь (ідеї, поглядам) і відзначається постійністю, вірністю, однак це ще не означає, що така особистість готова втілювати свої принципи у власне життя чи здатна на самопожертву.

Нерозважливість властива людям рішучим, однак запальним, які приймають рішення не після обдумування, а під впливом емоцій. Такі натури легко переходять від слова до справи, але якій ідеї вони служать, які погляди підтверджують своїми вчинками? Отже, відповідь «Г» не можна вважати правильною.

Цілісність передбачає внутрішню єдність, позбавлення роздвоєності. Для цілісних натур характерна відповідність учинків тим ідеям, поглядам, словам, які вони виголошують. Такі особистості можуть бути й рішучими, і відданими, здаватися іншим нерозважливими, необачними, але їхня сутність інша ― життєвий вибір такої людини визначається сукупністю поглядів, ідей та ідеалів, втілених нею в слові, що й є ознакою її внутрішньої єдності.

Отже, правильна відповідь: Б.

3. Доказ того, що життя і творчість В. Стуса є подвижництвом, містить висловлювання з тексту:

1) В історії кожної національної культури були свої подвижники. Що ж до культури української, то вона давала особливо вдячний ґрунт для подвижництва, інакше вона просто не могла б вижити в тих жорстких і неповноцінних умовах, які визначила їй історія (рядки 4-7).

2) У місткому афористичному слові вона (така поезія) несла правду всупереч заборонам, насильству, фальсифікації. А що за таке слово дорого треба платити – здоров’ям, долею, самим життям (і платили, платили сповна!), – воно не сприймалося як фраза, набувало ваги й закличної сили (рядки 33-36).

3) Що більше його (Стусова) поезія наближатиметься до людей, то глибинніші смислові пласти відкриватимуться в ній (рядки 48-49).

4) Широкий загал знає передусім ім’я Стуса: душі, згодовані сурогатами, вабить образ праведника (рядки 47-48).

А 1-е висловлювання

Б 2-е висловлювання

В 3-е висловлювання

Г 4-е висловлювання

Коментар. Висловлювання 1-е містить думку про особливість українського подвижництва, пов’язану з жорсткими й неповноцінними умовами виживання, які визначила українській культурі історія, однак доказів щодо подвижництва в житті і творчості Стуса у висловлюванні немає.

У висловлюванні 4-ому йдеться про значення Стусового подвижництва для українського загалу, але сам факт подвижництва воно не доводить.

Як відомо, подвижник — це людина, здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети. У висловленні стверджується, що життєвий вибір поета відповідав високій ідеї, а вчинки ― власному слову, слову правди. У цьому реченні йдеться й про жертовність Стуса, адже поет заплатив за свій вибір здоров’ям, долею, власним життям. Висловлювання 2-е обґрунтовує думку: «така поезія», «поетична публіцистика» несла правду народові в умовах тоталітаризму, що є доказом подвижництва письменника.

Висловлювання 3-е вказує на геніальність творчості поета, глибинність ідей і поглядів Стуса, дослідити й осягнути які українці зможуть тільки в майбутньому.

Отже, правильна відповідь: Б.

4. Загальним щодо інших є зміст висловлювання:

А Шевченко для нього — як українська мова (рядок 11).

Б Стусову поетику, його «образ вірша» єднає з Шевченком своєрідний кругообіг образів (рядки 15-16).

В Досвідові Шевченка належить особливе місце в поезії Стуса (рядок 9).

Г То, справді, глибоко внутрішня єдність при гострому запереченні наслідування шевченківських форм, інерції «шевченківського кожуха» (рядки 13-15).

Коментар. Висловлювання «В» є загальним, яке конкретизує решта тверджень (А, Б, Г). Справді, у варіанті «А» «особливе місце» досвіду Шевченка в поезії Стуса розкрито через порівняння його значущості зі значущістю для поета рідної мови. У «Б» — через своєрідний кругообіг образів, повторюваність певних мотивів і форм. Висловлювання «Г» розкриває саму сутність «особливого»: це «глибоко внутрішня єдність, генетичний духовний зв’язок».

Отже, правильна відповідь: В.

5. У вислові «Досвідові Шевченка належить особливе місце в поезії Стуса. Це щось незмірно вагоміше від суто літературного впливу» (рядки 9-10) автор говорить про

А епігонство

Б прихильність

В наслідування

Г спадкоємність

Коментар. Вибрати відповідь «В» застерігає авторське заперечення тези про наслідування (копіювання, мавпування) поетом шевченківських форм (14-15). Зважаючи на це, слід відкинути також відповідь «А», оскільки епігонство означає наслідування, позбавлене творчої оригінальності.

Неприйнятна також відповідь «Б» (прихильність), адже звичайна схильність, навіть прагнення чогось (саме так тлумачить словник значення цього слова) не співвідносяться з думкою про «особливе місце…», про «щось незмірно вагоміше…». Найточнішою є відповідь «Г», оскільки спадкоємність — це наступництво (не наслідування!) у розвитку ідей, що відповідає висловленій у тексті думці про «генетичний духовний зв’язок» (14) двох видатних поетів.

6. У реченні «З перших кроків свого творчого самовиявлення Стус брав на себе багато»

А немає фразеологізмів

Б ужито фразеологізм «брати на себе»

В ужито фразеологізм «брати на себе багато»

Г ужито фразеологізм «творче самовиявлення»

Коментар. Привертає увагу неправомірність останньої відповіді – «Г», оскільки вислів «творче самовиявлення» становить вільне словосполучення: кожне з двох слів реалізує своє значення, яке творить значення словосполучення.

Відповідь «А» суперечить фактам: фразеологізми в наведеному реченні є. Інша річ, який із двох: «брати на себе багато» (В) чи тільки «брати на себе» (Б), тоді як слово багато визнати самостійним членом речення.

Щоб дати правильну відповідь, треба звернутися до значень кожного з фразеологізмів і простежити, як вони узгоджуються зі змістом речення. Фразеологізм «брати на себе багато» означає: «перебільшувати власні можливості, права», що не відповідає змісту речення, адже цього про поета В. Стуса не скажеш. Фразеологізм «брати на себе» тлумачать інакше: «здійснити, зробити що-небудь самому, самостійно». Про це й говорить автор: не тільки робив самостійно, а ще й робив багато.

Отже, правильна відповідь: Б.

7. Стусове запитання «Як вибухнути, щоб горіть?!» (рядок 21) означає

А роздвоєність, сумнів

Б занурення в роздуми, нездатність діяти швидко й рішуче

В невідворотна потреба в рішенні перед серйозним кроком

Г визначення творчої позиції, життєвий вибір

Коментар. Роздвоєність, сумнів (А), занурення в роздуми та нездатність діяти швидко й рішуче притаманна Гамлету, героєві однойменної трагедії Шекспіра. Гамлетівське ж запитання «Бути чи не бути…?» тлумачать як питання, що вимагає рішення перед серйозним кроком. У цитаті з тексту наголошується на відмінності між ситуацією літературною й описуваною, і це вже заперечує правильність відповіді «В» та змушує шукати самобутність Стусової думки в ситуації, певною мірою подібної до гамлетівської: мало вибухнути, треба горіти – служити людям, народові, повернутися до них, скільки б часу не минуло: «…Ми, в’язні історії, — ідемо в життя (коли тільки воно прийме нас – життя, через скільки поколінь?)» (В. Стус) .

Тому правильна відповідь: Г.

8. Висловлення «Доводиться чути, що вся сила поезії Стуса — у тих ідеях, які вона несе в собі, в образі автора, в той час як суто поетичних відкриттів тут небагато» (29-30) є в тексті

А висновком з попереднього роздуму автора

Б тезою автора, яку він має підтвердити або спростувати

В формулюванням проблеми, спірного питання

Г аргументом, доказом, що підтверджує або спростовує тезу автора

Коментар. Спричиняє будь-який роздум певна проблема, існування протилежних поглядів на те саме, а тому й спірне, питання, розв’язати яке береться автор. Роздум починається з визначення автором власної позиції щодо спірного питання й формулювання тези, яку йому належить підтвердити або спростувати. Доведення власної думки надає думці автора переконливості й уможливлює висновок, який так чи інакше співвіднесений із тезою. Отже, роздум – це створений автором текст, проблема, спірне питання, із яких він виходить у своєму міркуванні, – те, що належить суспільній думці, а не авторові. Тому у формулюванні проблеми можемо знайти посилання на джерело спірного питання. У тексті це вислів «Доводиться чути, що…», який є посиланням на висловлювану критиками (літературознавцями, читачами тощо) спірну думку. Він засвідчує, що це лише передтекст формулюванням проблеми, спірного питання, власне ж роздум автора з цього приводу (його теза, докази й висновок) ще попереду.

Правильна відповідь: В.

9. Думку про те, що поетичних відкриттів у творчості Стуса небагато, він є традиціоналістом, а не новатором, найкраще спростовує висловлювання:

1) Можливо, настане колись такий час, коли ми будемо справді вільними серед рівних — тоді й відмовимося від поетичної публіцистики, але ще не час…(рядки 37-38).

2) Ми, без сумніву, мали б поета інтелектуально наповненого, з високою мистецькою ерудицією (рядки 52-54).

3) І що більше його поезія наближатиметься до людей, то глибинніші смислові пласти відкриватимуться в ній. Час уже, нарешті, формувати смаки не дешевими ерзацами поезії, а такими чистими і справжніми взірцями, як Стусове слово (рядки 48-50).

4) «Секрети поетичної творчості» Стуса у «непомітних» взаєминах традиційних і новаторських начал, у непідвладності моді, в майстерному опануванні смисловими глибинами слова, в умінні віднайти різні смислові шари й глибоко заховані асоціативні зв’язки, символічне підґрунтя слова й образу (рядки 40-44).

А 1-е висловлювання

Б 2-е висловлювання

В 3-е висловлювання

Г 4-е висловлювання

Коментар. 1-е висловлювання – це не спростування, а виправдання творчої позиції Стуса, ствердження того, що поетична публіцистика сьогодні потрібна суспільству.

У 2-ому висловлюванні автор статті робить припущення, якою б могла бути творчість поета, якби на його долю не випало стільки життєвих випробувань.

У висловлюванні 3-ому йдеться про поезію Стуса, але прямих спростувань щодо браку поетичних відкриттів тут немає: «глибинніші смислові пласти», «чисті і справжні взірці» – швидше стосуються ідейності віршів, образу автора.

Висловлювання 4-е присвячене аналізу «секретів поетичної творчості» В. Стуса.

Тому правильна відповідь: Г.

10. Посилання автора на «непомітні» взаємини традиційних і новаторських начал» (41-42) у поезії В. Стуса заперечує думку про те, що він як традиціоналіст протистоїть новаторам (49), оскільки

А традиціоналіст і новатор – у тексті антоніми, а традиційний і новаторський – ні

Б слова в обох парах – антоніми

В традиціоналіст і новатор – антоніми, а традиційний і новаторський – синоніми

Г слова в обох парах належать до однієї тематичної групи

Коментар. Правильна відповідь «А», оскільки відданість традиції не заперечує новаторства, тоді як традиціоналіст – той, хто дотримується традицій, переважно консервативних, отже не здатний до новаторства, ворожий йому. Із цього випливає, що не можна вважати правильними відповіді «Б» і «В».

Щодо «Г», то слова в обох парах дійсно належать до однієї тематичної групи (старе, звичне, звичайне, та нове, незвичне, незвичайне), однак це не дає відповіді на питання, що обговорюється в завданні.

Останнім тестом зовнішнього незалежного оцінювання з української мови є завдання з розгорнутою відповіддю, яке передбачає створення власного висловлення на дискусійну тему.

Роботу з підготовки до виконання такого завдання ЗНО необхідно починати вже з 5-го класу, адже навчальною програмою з української мови передбачено написання п’ятикласниками твору-роздуму, який складається з тези, її доведення (тобто аргументів) і висновку. Тому на уроках української мови, особливо на уроках розвитку мовлення, закладаються основи підготовки до написання власного висловлення, що відповідає вимогам ЗНО.

Однак тільки починаючи з 8-го класу, коли особистий досвід кожного учня вже значно більший, коли можна спиратися на рівень набутих знань, на свідоме бажання висловити свою думку щодо запропонованої теми, коли з’являється мотивація досягти успіху й наближається час закінчення школи, робота учнів із написання творів-роздумів стає більш відповідальною, серйозною. Досконалішають уміння восьмикласників виділяти ключові поняття в темі, розуміти та інтерпретувати їх. Адже саме від цього залежить творчість та нестандартність їхнього мислення, уміння довести свою думку.

Зрозуміло, що важливим фактором успішності виступає опора на власний досвід учнів, залучення вже набутих ними знань та відомих їм способів діяльності, адже не можна вивчити «невідоме в термінах невідомого». У процесі оволодіння новими знаннями, навичками кожен обов’язково використовує те, що йому вже відомо, ґрунтується на власному досвіді. Тому вчитель може йти від простого до більш складного. Це позначиться на виборі тем для власного висловлення. Наприклад, для 8-го класу вона може звучати так: «Що таке щастя?», для 9-го – «Що людині потрібно для щастя?», для 10-го – «Усвідомлення щастя окрилює людину чи змушує тупцювати на одному місці?», для 11-го – «Щастя – це філософська категорія чи стан душі?». Із добору тем видно, що роздум школярі створюють у середніх класах, а в старших уже підтримують або спростовують запропоновану тезу чи пишуть творчу роботу, у якій одночасно доводять (заперечують) її.

Уміння сформулювати тезу власного висловлення й дібрати до неї відповідні аргументи є найбільш складним завданням для учнів. Тому, навчаючи школярів створювати власне висловлення, доцільно працювати за таким алгоритмом:

• визначаємо ключове поняття / ключові поняття в темі з метою правильного формулювання тези твору-роздуму;
• добираємо аргументи, що підтверджували б цю тезу;
• ілюструємо прикладами (з української чи світової літератури, інших видів мистецтва);
• підтверджуємо прикладами з власного досвіду чи історії;
• формулюємо висновки, які відповідають тезі.

Звичайно, цей алгоритм краще використовувати, починаючи з 9-го класу, ставлячи за мету навчити учнів формулювати тезу й добирати до неї аргументи. Інші складові твору-роздуму можна з учнями проговорювати на уроках і занотовувати, а додому давати завдання – дописати твір. Така форма роботи має значні переваги, оскільки протягом уроку можна опрацювати три або чотири теми: учні коментують та аналізують сформульовані тези, перевіряють правильність розуміння ключових понять за допомогою тлумачного словника. Це дає змогу зосередити увагу на різноманітних темах із різних галузей життя. Наприклад, під час роботи в групах на уроці розвитку мовлення корисно запропонувати такі теми:

«І крапля дощу, що падає з неба, прекрасна» (Г. Гессе);

«Часи змінюються, і ми змінюємося разом із ними» (Лотар І, король франків);

«Лиш боротись – значить жить?» (за І. Франком);

«Адаптація іноземних свят в Україні: за і проти?».

Відомо, що метою сучасної мовно-літературної освіти є формування гармонійного типу мислення особистості, основаного на логічному й образно-інтуїтивному мисленні, що впливає на створення цілісної картини світу. Словесне мистецтво творить картину природних, соціальних і психологічних поглядів, що виконують надзвичайно важливу психорегулятивну функцію. Виходячи з основної естетичної мети художньої літератури, варто особливої уваги надавати стислій інформації, що виникає в процесі мислення й пов’язується з інформативною, ігровою й розвивальною роллю художнього слова, яка частіше проявляється в нестандартних формах роботи.

З метою якісної підготовки учнів до написання тестів і творчої роботи на ЗНО, слід використовувати на уроках різні методи: художніх асоціацій, художнього переживання, занурення в культуру тощо. Тому аналіз тексту, його інтерпретація на уроках розвитку мовлення є вкрай важливим.

Більш складним видом роботи для учнів старших класів є розвиток інтерпретативних навичок, який полягає в сприйманні, розумінні, осмисленні певного мікротексту і створенні на основі цього власного висловлення. Під час такої діяльності аналітичні й творчі здібності учнів перебувають у тісній взаємодії. Адже інтерпретація смислу – це процес інтелектуально-творчий, що вимагає від школярів серйозних розумових зусиль, відповідних знань, власної системи уявлень, тобто вже сформованої концептуальної картини світу, у межах якої й відбувається творення вторинних смислів.

І тут уже йдеться не стільки про репродуктивний рівень комунікативних умінь і навичок учнів, скільки про основи їхнього індивідуального, зокрема й креативного мислення, яке здатне адаптуватися до пропонованих змістових рівнів тексту.

Мікротексти для інтерпретації й створення на їх основі власного висловлення доцільно добирати такі, у яких не описано, а лише окреслено проблему, що передбачає її осмислення, аналіз і можливість різних аргументацій.

Починаючи з 2011/2012 навчального року, саме так і формулюється завдання відкритої частини тесту ЗНО з української мови – у вигляді мікротексту, що окреслює певну дискусійну проблему, ставлення до якої учасник тестування має обґрунтовано викласти у власному висловленні. І вчителям необхідно працювати так, щоб для школярів цей вид роботи не був новим, щоб вони створювали роздуми на уроках української мови саме за таким принципом.

Для прикладу надаємо мікротексти для інтерпретації та створення власного висловлення:

1. Мені здається: все, все на світі має свої дверцята. І горище, і завалений погріб, і розчахнута бурею груша, і скеля над річкою. А старий годинник з зозулею, а розбитий ліхтар, а бабина скриня? Вони теж відкриваються. Треба тільки знайти, і якщо не дверці, то щілину, віконце, дупло, розколину. Знайти і заглянути всередину. І тоді таке побачиш, таке, чого ніхто й ніколи не бачив (В.Близнець).
2. Кожній нації є за що посипати собі голову попелом. Тільки не треба тим попелом запорошувати очі наступних поколінь. Ніхто з нас, нині живущих, не може нести відповідальності за давні неспокутувані гріхи. Але кожен з нас зобов'язаний їх не повторити і не примножувати (Л.Костенко).
3. Кожен вбиває те, що любить. Може, чиєсь надто велике кохання справді вбиває в об’єктові кохання спроможність віддати назад. Забагато великої енергії йде на ту, другу особистість, і вона втомлюється від цього і прагне волі, а відтак – тікає від того, хто її найбільше любить.

Чи можна переконувати землетрус? Чи можна навчити когось високим емоціям, шляхетної віри в кохання і коханого, потребі берегти почуття і в собі, і насамперед в іншому. Як квітку (Юрко Покальчук).

Нагадуємо, що власне висловлення, створення якого пропонується учасникам ЗНО з української мови, передбачає таку структуру:

ТЕЗА

АРГУМЕНТ 1

АРГУМЕНТ 2

ПРИКЛАД 1 (з літератури або мистецтва)

ПРИКЛАД 2 (з історії, суспільно-політичного або власного життя)

ВИСНОВОК

Можливим є також варіант структури власного висловлення, у якому приклади розташовані безпосередньо за «своїми» аргументами, тобто тими, що їх ці приклади покликані ілюструвати.

Як правило, найбільші проблеми виникають в учнів при доборі прикладів із літератури або інших видів мистецтва та з історії, суспільно-політичного чи власного життя. Отже, учителі української мови та літератури мають систематично застосовувати в навчально-виховному процесі такі форми роботи, які орієнтовані на вироблення в учнів навичок знаходження вищеназваних прикладів. Адже часто один і той же твір може бути джерелом переконливих прикладів до дуже різних тем. Завдання вчителя – виробити у школярів уміння бачити ці приклади та знаходити їх у якомога більшій кількості художніх творів. Поряд із цим доцільним є тренування навичок інтерпретувати відомі учням історичні або життєві події та ситуації як потенційне джерело прикладів. Така робота значно підвищить гарантію того, що учні при створенні власного висловлення з будь-якої теми зможуть підібрати доречні конкретні приклади.

Для успішного виконання творчого завдання педагогам слід навчити школярів планувати написання твору та перевіряти власну роботу. З цією метою корисним буде створення відповідних пам’яток для учнів. Наприклад:

Планування письмової роботи

Перш ніж приступити до написання роботи, сплануйте свій час і послідовність дій:

а) уважно прочитайте запропоновану тему;

б) підкресліть ключові слова в умові завдання і визначте його основну думку;

в) складіть і запишіть короткий план висловлювання чи використайте іншу форму, яка допоможе організувати текст;

г) сформулюйте тезу Вашого висловлення;

д) напишіть основну частину, виділивши кожну мікротему в окремий абзац. Уникайте занадто довгих або коротких абзаців. Виклад думок в основній частині має відповідати пунктам плану;

є) формулюючи висновок, переконливо підтвердіть думку, висловлену тезою, але не повторюйте її дослівно;

е) хоча часу на написання тексту відведено небагато, сплануйте його так, щоб устигнути уважно перевірити роботу.

Як перевірити власну роботу

Виконане Вами тестове завдання має відповідати таким критеріям:

1. Зміст Вашої творчої роботи має відповідати запропонованій темі, а саме:

а) матеріал письмового висловлення підпорядковано висвітленню тези;

б) у створеному Вами тексті проблема повністю розкрита.

2. Побудований Вами текст – це роздум, а отже, висловлення має таку структуру:

а) тезу чітко сформульовано;

б) наведено переконливі докази й правильно їх пояснено;

в) абзаци розташовано логічно;

г) кожен абзац розкриває одну мікротему, переходи між абзацами вмотивовані;

д) висновок випливає з наведених аргументів.

3. Особливо зверніть увагу на дібрані Вами аргументи, зокрема:

а) аргументи є переконливими (у роботі має бути не менш як 2 докази);

б) Ви використали як доказ приклади з художньої літератури, зазначили прізвища письменників і назви творів, у яких розкрито порушену проблему, прокоментували історичну подію, що ілюструє Ваші міркування, або коротко розповіли про факт із життя тощо. Пам’ятайте: чим різноманітніші й переконливіші докази, тим вищим балом буде оцінено роботу;

в) наведені приклади доречні й розкриті повно.

4. Мовленнєве оформлення відповідає таким критеріям:

а) Ваше мовлення виразне, точне, усі слова вжито у властивому їм лексичному значенні;

б) письмове висловлення відзначається багатством словника, лексичною та синтаксичною різноманітністю, граматичною вправністю;

в) Ви оформили роботу відповідно до норм орфографії та пунктуації.

Учителям української мови необхідно систематично працювати з учнями щодо уникнення мовних помилок. Звертаємо увагу на їх види:

• орфографічні – помилкове написання слів;
• пунктуаційні – помилки в уживанні розділових знаків у простих і складних реченнях;
• лексичні – неточність у слововживанні;
• граматичні:

а) морфологічні (помилкове вживання форм слів);

б) синтаксичні (порушення норм керування у словосполученнях і неправильна побудова простих і складних речень);

• стилістичні – порушення стилістичних норм, уживання слів одного стилю в тексті іншого (скажімо, розмовно-побутове слово в науковому чи публіцистичному і навпаки).

Останні три види помилок потребують додаткового коментаря.

I. Лексичні помилки

1. Повтор одного слова чи спільнокореневих слів в одному або сусідніх реченнях, дублювання значення у двох словах, уживання зайвих слів.

Неправильно

Правильно

Школярам доручили прибрати шкільний двір.

Учням доручили прибрати шкільний двір.

Свої враження від почутого письменник описав у романі.

Свої враження від почутого письменник висловив у романі.

Кожному гостеві нашого закладу подарували пам’ятний сувенір.

Кожному гостеві нашого закладу подарували сувенір.

Похід князя Ігоря на половців відбувся у квітні місяці.

Похід князя Ігоря на половців відбувся у квітні.

2. Порушення лексичної сполучуваності слів або вживання їх у невластивому значенні.

Неправильно

Правильно

Ми зайняли в змаганнях перше місце.

Ми посіли в змаганнях перше місце.

Ми з братом одержали освіту в Національному університеті імені Тараса Шевченка.

Ми з братом здобули (дістали) освіту в Національному університеті імені Тараса Шевченка.

3. Уживання слів, не властивих зображуваній епосі.

Неправильно

Правильно

Солдати князя Ігоря були відважними.

Воїни князя Ігоря були відважними.

4. Уживання слів, не властивих українській мові, зазвичай росіянізмів.

Неправильно

Правильно

Через співпадіння обставин ми виконаємо це завдання на слідуючий день.

Через збіг обставин ми виконаємо це завдання наступного дня.

Треба приймати участь у різних міроприємствах.

Треба брати участь у різних заходах.

II. Граматичні помилки

1. Морфологічні

1.1. Неправильне вживання відмінкових форм.

Неправильно

Правильно

У тих степах випасали конів татари, турки й волохи.

У тих степах випасали коней татари, турки й волохи.

Сивий туман завис по деревам.

Сивий туман завис на деревах.

1.2. Неправильне утворення граматичних форм ступенів порівняння якісних прикметників і прислівників.

Неправильно

Правильно

Найбільш спритнішим виявився Сергій.

Найбільш спритним (найспритнішим) виявився Сергій.

Кульмінація – самий цікавий епізод цього фільму.

Кульмінація – найцікавіший епізод цього фільму.

1.3. Неправильне відмінювання числівників та утворених від числівників слів.

Неправильно

Правильно

Учора ми відсвяткували п’ятидесятиріччя бабусі.

Учора ми відсвяткували п’ятдесятиріччя бабусі.

У тисячу дев’ятсот дев’яносто першому році Україна стала незалежною державою.

У тисяча дев’ятсот дев’яносто першому році Україна стала незалежною державою.

1.4. Неправильне утворення форм особових дієслів.

Неправильно

Правильно

Андрій ходе на тренування тричі на тиждень.

Андрій ходить на тренування тричі на тиждень.

На заняттях музичного гуртка ми розучуєм нові пісні.

На заняттях музичного гуртка ми розучуємо нові пісні.

Прочитаємо цю строфу уважніше.

Прочитаймо цю строфу уважніше.

1.5. Порушення норм утворення граматичних форм дієприкметників.

Неправильно

Правильно

Книжку прихильно зустріла читаюча громадськість.

Книжку прихильно зустріла читацька громадськість.

У Національному музеї літератури відкрилася постійно діюча виставка «Українська культура в діаспорі».

У Національному музеї літератури відкрилася постійна виставка «Українська культура в діаспорі».

2. Синтаксичні

2.1. Неправильна форма іменника, керованого дієсловом.

Неправильно

Правильно

дякую вас

дякую вам

зазнати поразку

зазнати поразки

2.2. Неправильна форма сполучення іменника з числівником.

Неправильно

Правильно

На урок запізнилися три учня.

На урок запізнилися три учні.

Я сьогодні написала двоє листів друзям.

Я сьогодні написала два листи друзям.

2.3. Неправильний вибір прийменника.

Неправильно

Правильно

комітет по захисту прав споживачів

комітет захисту прав споживачів

завдання по математиці

завдання з математики

згідно наказу

згідно з наказом

2.4. Неправильне узгодження підмета і присудка.

Неправильно

Правильно

До дідуся на пасіку щодня навідувалися син або внук.

До дідуся на пасіку щодня навідувався син або внук.

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» порушували важливі моральні проблеми тогочасного життя.

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» порушував важливі моральні проблеми тогочасного життя.

Ви правильно говорила про це у своєму виступі.

Ви правильно говорили про це у своєму виступі.

Професор Виноградова повідомив про результати наукового дослідження.

Професор Виноградова повідомила про результати наукового дослідження.

2.5. Дієприслівник або дієприслівниковий зворот не пов'язаний із тією самою дійовою особою.

Неправильно

Правильно

Ідучи до школи, почався дощ.

Коли я йшов до школи, почався дощ.

2.6. Порушення цілісності дієприкметникового звороту.

Неправильно

Правильно

Вражений Валентин словами вчителя, захопився історією своєї країни.

Вражений словами вчителя, Валентин захопився історією своєї країни.

2.7. Відрив означального підрядного речення від пояснюваного ним слова.

Неправильно

Правильно

Я порадив колегам бути уважнішими в доборі ілюстрацій, що працюють у другу зміну.

Я порадив колегам, що працюють у другу зміну, бути уважнішими в доборі ілюстрацій.

III. Стилістичні помилки

1. Уживання слів одного стилю в тексті іншого.

Неправильно

Правильно

Професор далі балакав про фонетичні особливості староукраїнської мови.

Професор далі вів мову про фонетичні особливості староукраїнської мови.

2. Уживання мовних штампів.

Неправильно

Правильно

Червоною ниткою через усю поему проходить думка про об’єднання руських князів для захисту батьківщини.

Автор поеми закликає руських князів об’єднатися для захисту батьківщини.

3. Нагромадження в одному реченні слів, які належать до тієї самої частини мови (найчастіше ― іменників).

Неправильно

Правильно

У цій статті розповідь про навчання учнів шкіл Львова в давнину.

У цій статті розповідається про те, як навчалися учні львівських шкіл у давнину.

Українська література

В останні роки тест з української літератури, який пропонується учням при складанні ЗНО, складається із завдань двох форм:

1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді. До кожного із тестів подано чотири або п’ять варіантів відповіді, із яких лише один правильний.

2. Завдання на встановлення відповідності. До кожного з них подано інформацію, позначену цифрами (ліворуч) і буквами (праворуч). Щоб виконати завдання, необхідно встановити відповідність інформації, позначеної цифрами та буквами (утворити логічні пари).

Нижче увазі читачів пропонуються приклади тестових завдань та коментарі до розв’язування завдань оригінального тесту ЗНО 2012 року (І сесія).

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

1. На Савур-могилі відбуваються події твору

А «Бондарівна»

Б «Чи не то той хміль»

В «Маруся Богуславка»

Г «Ой Морозе, Морозенку»

Д «Віють вітри, віють буйні»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Усна народна творчість. Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-побутових та родинно-побутових пісень».

Причини помилок учнів: незнання змісту творів; подій, про які в них розповідається.

Алгоритм підготовки учнів має враховувати порівняння змісту та місця подій у цих творах.

• «Бондарівна». У цій народній баладі відображено події середини 18 століття за участю магната Миколи Потоцького (у тексті пісні — пан Каньовський). Про місце події зазначається:

У містечку Богуславку Каньовського пана

Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.

• «Чи не той то хміль». У цій історичній пісні розповідається про перемогу Хмельницького під Жовтими Водами, де «ляхів сорок тисяч хорошої вроди» були розбиті козаками.
• «Маруся Богуславка». У багатьох народних піснях і думах розповідається про муки українських невільників у турецько-татарському полоні в ХVІ–ХVII століттях. Бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. Та не могли вбити в невільників любові до рідної землі. У народній думі про Марусю Богуславку відтворено ті тяжкі часи. Образ турецької полонянки Марусі Богуславки, яка переймається долею своїх єдинокровних братів-козаків і випускає їх на волю, – один із найяскравіших в українській народній творчості. Про походження Марусі в думі сказано небагато: жила вона колись у м. Богуславі в сім’ї священика. У наш час у м. Богуславі на місці, де колись була Покровська церква й хата, у якій Маруся народилася й жила, встановлено пам’ятник народній героїні. Про місце подій, що відбуваються в думі, говориться:

Що на Чорному морі,

На камені біленькому,

Там стояла темниця кам’яная.

Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,

Бідних невольників.

• «Ой Морозе, Морозенку». Ідейно-художній зміст цієї історичної пісні допоможе поглибити розповідь учителя про Національно-визвольну війну українського народу проти польсько-шляхетського панування (1648—1654 рр.). У боротьбі з польською шляхтою інколи козакам доводилося вступати у спілку з татарською ордою. Але татари часто зраджували своїх союзників, продовжували грабувати українські землі й нищити козацькі загони. Так трапилося й із загоном Морозенка. Мужній козацький ватажок загинув за свою Україну, але люди його ніколи не забудуть.

Учням також доцільно пояснити поняття «Савур-могила». Слово «савур» походить із тюркської мови, означає степову височину зі згладженою верхівкою круглої форми, що нагадує кінський круп (дослівний переклад тюркського слова «сауыр»). Народна етимологія пояснює назву як могилу козака Савура (або Сави чи Савки), який загинув на височині в нерівному бою з ординцями. Існує легенда про козака Савура, який стояв на чатах і запізно помітив татар, які підкралися до козацької сторожі. Татари оточили Савура, та він не здавався. Бусурмани накинули на нього аркан, стягли з коня й посікли шаблями. І тут уся земля навкруги загула. На місці бою виросла велика могила. Рідна земля піднялася, щоб далі було видно живе полум’я. Гул і світло вогню почули на Січі. Запоріжці примчали на допомогу. Вони поховали порубане тіло Сави-Савура на горбі й шапками насипали вершину могили. Відомі також пісні кобзарів, які співали, що на Савур-могилі поховано козацького героя Морозенка.

• «Віють вітри, віють буйні». Народна пам’ять зберегла імена лише окремих, талановитих творців народних пісень. Такою була у XVII ст. напівлегендарна українська поетеса Маруся Чурай. Народилася вона, імовірно, у 1625 р. у родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая.

Її пісні – як перло многоцінне,

Як дивен скарб серед земних марнот…

Ліна Костенко

Сумуючи за коханим, який був у поході, не маючи від нього жодної звістки, Маруся пішла до Києво-Печерської лаври, щоб у молитві знайти заспокоєння. Почуваючись самотньою в чужому місті, вона складає одну з кращих своїх пісень, у якій із великою силою відчувається душевний біль. Це пісня «Віють вітри, віють буйні», яку І. Котляревський згодом використав у «Наталці Полтавці». Не знайшовши втіхи в молитвах, Маруся повертається до Полтави.

2. «Мутен сон бачив у Києві на горах» герой «Слова про Ігорів похід»

А Володимир

Б Олег

В Всеволод

Г Святослав

Д Ігор

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Давня українська література. «Слово про Ігорів похід».

Причини помилок учнів: нерозуміння ідейного змісту твору.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Історична основа «Слова…». Роздрібнення Київської Русі на окремі князівства, які ворогували між собою, вели братовбивчі війни за території сусідів. Втрата давньоруською державою своєї колишньої могутності. Відображення автором «Слова…» найдраматичніших моментів походу Ігоря проти половців.

2. Ознайомлення з особливостями змісту та композиції «Слова про Ігорів похід», системою його основних персонажів, захисників Руської землі, передусім князя Ігоря, мужнього, але нерозсудливого; його сина, Володимира, князя путивльського; брата Ігоря – Всеволода Святославовича, князя курського і трубецького; небожа Ігоря Святослава Ольговича, князя рильського, а також дружини Ігоря Ярославни.

Відповідь на тестове завдання передбачає також розуміння учнями ідеї твору, зокрема, через характеристику князя Святослава.

Орієнтовний план характеристики образу князя Святослава

1. «Великий грізний» київський князь як видатний державний діяч, патріот рідної землі.

2. Видатний полководець, захисник землі, спустошеної кочівниками-нападниками.

4. Сон князя Святослава. Ставлення до вчинку Ігоря.

5. Святослав як виразник ідейного задуму «Слова…».

Учителю варто наголосити, що серед героїв твору образ київського князя Святослава посідає особливе місце. Автор не раз підкреслює успіх його походу проти половців, коли Святослав полонив хана Кобяка. Святослав засуджує легковажність Ігоря, що не погодив своїх дій з іншими князями, і разом із тим сумує, висловлює співчуття розбитим русичам, намагається підняти їх для нового походу проти половців.

Якщо перший бій Ігоря з половцями був вдалий, то другий закінчився поразкою. До полудня майже всі загинули, а князів узяли половецькі хани в неволю. Автор зазначає, що від того посмутніла вся українська земля, а київський князь Святослав мав тої ночі страшний сон, який віщував йому, що його князі Ігор і Всеволод у велику біду потрапили.

3. Пояснення окремих понять.

Новгород – місто Новгород-Сіверський на Десні, де князював Ігор Святославович. Стяги в Путивлі – полки в місті Путивлі на річці Сейм, де князював Ігорів син Володимир. Буй-тур – хоробрий, сміливий дикий бик. Тур – бог сили, лицарської честі в язичницькій міфології. Походи Олегові — Олег Святославович, дід Ігоря, вів безперервну боротьбу за київський престол, залучаючи половців, які завдавали русичам багато горя, за що й прозвали князя Гориславичем. Уші закладав у Чернігові – Володимир Мономах, княжачи в Чернігові й остерігаючись нападу Олега, зачиняв міські ворота навіть удень, для чого дерев’яні засуви закладали в «уші» – діри в стояках воріт або в стінах. Даждьбожий онук – руський народ. Шарукан – половецький хан, дід Кончака; зазнав тяжкої поразки від русичів. Розгромивши військо Ігоря, Кончак помстився за поразку діда. Гори угорськії – Карпати. Одчиняєш ворота – відкрити ворота міста означало його підкорити. Ярослав Осмомисл у 1158 році захопив Київ.

3. «Я покорюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж; перенесу своє горе, забуду Петра…», – говорить своїй матері

А Наталка Полтавка

Б Леся Череванівна

В Маруся Дрот

Г Катря Гримач

Д Галя Гудзь

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. І.Котляревський «Наталка Полтавка».

Причини помилок: невміння розрізнити, порівняти риси жіночих персонажів на основі їх цитатної характеристики в таких творах, як «Наталка Полтавка» І.Котляревського, «Чорна рада» П.Куліша, «Маруся» Г.Квітки-Основ’яненка, «Максим Гримач» Марка Вовчка, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Порівняння жіночих образів зазначених творів. Складання цитатної характеристики цих персонажів.
2. Проблема ідеалу моральної чистоти в зображенні жіночих персонажів в українській літературі ХІХ ст., зокрема в образі Наталки Полтавки.
3. Доведення тези, що жіночі образи в зазначених творах свідчать про те, що їх автори глибоко розуміли психологію та добре знали складні обставини життя українських жінок за часів кріпацтва та в пореформений час.

4. «Батьком української повісті» називають

А Григорія Квітку-Основ’яненка

Б Івана Котляревського

В Пантелеймона Куліша

Г Панаса Мирного

Д Михайла Коцюбинського

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся».

Причини помилок: невміння визначити основні надбання зазначених письменників.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Г. Квітка-Основ’яненко – основоположник української художньої прози. С. Єфремов назвав письменника «батьком української повісті».
2. І. Котляревський – зачинатель, Т.Шевченко – основоположник нової української літератури. Т.Шевченко у вірші «На вічну пам’ять Котляревському» пише:

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

1. П.Куліш – автор першого українського історичного роману-хроніки «Чорна рада». За словами Івана Франка, «Чорна рада» — «найліпша історична повість в нашій літературі». Максимович зазначає про «Чорну раду»: «Труду г. Кулиша малороссийская литература обязана первым историческим романом, за что и да будет ему навсегда подобающая честь в истории малороссийской литературы!».
2. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного як перша в українському письменстві монументальна селянська епопея про життя українського села, перший соціально-психологічний роман.
3. Філософська основа імпресіонізму М. Коцюбинського.

5. «Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, попротоптувані – і пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода його була зовсім не гетьманська», – це портрет

А Івана Брюховецького

Б Івана Шрама

В Якима Сомка

Г Матвія Гвинтовки

Д Кирила Тура

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Пантелеймон Куліш «Чорна рада».

Причини помилок: невміння розпізнати цитатну характеристику персонажів роману П.Куліша «Чорна рада».

Алгоритм підготовки учнів:

1. Система персонажів у романі П.Куліша «Чорна рада».
2. Визначення на основі цитатної характеристики персонажів твору особливостей у змалюванні портретів. Майстерність змалювання портретів Сомка та Брюховецького.

Персонаж

Характеристика

Старий Шрам та його син Петро Шраменко

«Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий, по одежі і по своїй бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду – старий козарлюга».

Василь Невольник

Він «був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав – він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, та й те на йому було мов позичене».

Божий Чоловік

«…сліпий старець – кобзар. Темний він був на очі, а ходив без проводиря; у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж він робив із тими грішми? Викупляв невольників із неволі. Інде ж до того знав він лікувати усякі болісті і замовляти усякі рани. Може, він помагав своїми молитвами над недужим, а може, і своїми піснями; бо в його пісня лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теє–то за все поважали його козаки, як батька; і хоть би, здається, попросив у кого останню свитину з плечей на викуп невольника, то й ту б йому оддав усякий».

Кирило Тур

«Первий запорожець був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії брови аж геть піднялись над тими очима, і – враг його знає – глянеш раз: здається, супиться; глянеш удруге; моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх».

«…Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника [ворожбита]».

Сомко

«…коли ж дивляться – іде з печер против їх хтось у дорогих кармазинах, високий і вродливий; а по кармазинах скрізь комір і поли гаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою. А за ним купа людей чимала, все в кармазинах да в саєтах.…»

Він «був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної» (пишуть у літописах); був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступіть, чи заговорить, то справді по-гетьманськи».

«…жартів не любив. Щирий і незлобивий був лицар, да вже ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен. У таборі в його або в поході знай свою лаву – не так, як у інших».

Гвинтовка

«Сам хазяїн щойно повернувся з полювання. Коло нього хорти на мотузках, козаки трублять в роги – все зовсім як у великого поміщика».

«Будинки в сього значного козака були не Череваневих: гонтова криша височенна, у два п’ятра; а в криші вікна повироблювані, і різаною мережкою скрізь гарно облямовані. Зверху криші по ріжках шпилі, а наверх комина вертиться по вітру залізний півень. Панський будинок був».

«Жвавий був козак. Як було пустить Хмельницький по Польщі загони, то вже ніхто дальше його не пробереться... Тим-то й полюбив його Черевань і сестру в його засватав. От же й тепер він, бачся, той же, да ні: усе в його стало якось хистко, і слово його хоть і бойке, да не таке тверде й щире, як правдиво-козацьке слово.

Брюховецький

«Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані – і пучки видно. Хіба по шаблі можна було б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота, да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловік простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на нього, не подумав би, що в сій голові вертиться що небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату. А як придивишся, то на виду в його щось наче ще й приязне: так би, здається, сів із ним да погуторив де про що добре да мирне. Тілько очі були якісь чудні – так і бігають то сюди, то туди і, здається, так усе й читають ізпідтишка чоловіка. Іде, трошки згорбившись, а голову схилив набік так, наче каже: «Я ні од кого нічого не бажаю, тілько мене не чіпайте». А як у його чого поспитаються, а він одвітує, то й плечі, наче той жид, підійме, і набік одступить, що б ти сказав — він усякому дає дорогу; а сам знітиться так, мов той цуцик, ускочивши в хату».

6. У Чигирині, Лисянці, Лебедині, Умані відбуваються події твору

А «Кайдашева сім’я»

Б «Мартин Боруля»

В «Чорна рада»

Г «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Д «Гайдамаки»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Тарас Шевченко «Гайдамаки».

Причини помилок: незнання історичної основи поеми Т.Шевченка «Гайдамаки», широкого кола подій, висвітлених у творі.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Зображення гайдамацького руху 1768 року на Правобережній Україні в поемі Т.Шевченка «Гайдамаки». Чигирин, Лисянка, Лебедин, Умань.

2. Сюжетні лінії поеми: перша, основна, – змалювання підготовки та ходу повстання «Коліївщина»; друга – історія кохання Яреми та Оксани.

3. Пояснення понять, пов’язаних з історією Коліївщини.

Гайдамаки – учасники народно-визвольної боротьби на Правобережній Україні XVIII ст. проти феодальних та національно-релігійних утисків. Слово тюркського походження (від «гайда» — гнати; див.: Етимологічний словник української мови. — К., 1982. — Т. 1. — С. 452 – 453). Загони гайдамаків складалися переважно із селян та запорозьких козаків, але нерідко об’єднувались. Найвищого розмаху гайдамацький рух набрав під час масового повстання 1768 р., відомого під назвою Коліївщина.

Галайда — слово «галайда» походить від прислівника «гала» (пор.: «гала світа» — «світ за очі»), означає «безпритульний, бродяга». Гонта Іван (? — 1768) — один із керівників повстання 1768 р. на Правобережній Україні. Народився в селянській родині в с. Розсішках (нині Христинівського району Черкаської області). Був надвірним козаком польських магнатів Потоцьких, із 1757 р. — сотником надвірних козаків в Умані; користувався там великим авторитетом, добре володів польською мовою, але не відмовився від православної віри. У 1768 р. приєднався разом зі своїм загоном до повстанців, що відіграло вирішальну роль у здобутті ними добре укріпленого міста Умані з численним польським гарнізоном. Підступно захоплений у полон донськими козаками полковника Гур’єва, був виданий польським королівським властям і по-звірячому закатований. Залізняк Максим (близько 1740 — ?) — один із керівників повстання 1768 р. на Правобережній Україні. Народився в кріпацькій сім’ї у с. Івківцях біля Медведівки (нині Чигиринського району Черкаської області). Осиротівши в 13 років, пішов на Запорожжя, де був приписаний до Тимошівського куреня. У 1762 р. відбував за чергою службу в козацькій артилерії, де набув військового досвіду. У листопаді 1767 р. повернувся на Черкащину, був послушником в Онуфріївському та Мотронинському монастирях. Разом із невеликим загоном запорозьких козаків почав готувати збройний виступ проти польської шляхти, згуртовуючи навколо себе місцевих селян. Наприкінці травня 1768 р. загін чисельністю в кількасот чоловік, обравши М. Залізняка полковником, виступив із Холодного Яру поблизу Чигирина, здобув Жаботин, Богуслав, Мошни й оволодів добре укріпленим Лисянським замком, де захопив кілька гармат та багато іншої зброї. Очолене М. Залізняком повстання послужило поштовхом для збройних виступів селянства проти шляхти в багатьох інших місцях Правобережжя. Незабаром повстання поширилося на всю Правобережну Україну, перекинулося на Волинь і в Галичину; гайдамаки скрізь знищували польські гарнізони й католицьке духівництво, скасовували панщину. Конфедерації — тимчасові військово-політичні об’єднання польської шляхти, що виникали в XVI — XVIII ст. внаслідок загострення боротьби магнатсько-шляхетських угруповань за розширення своїх привілеїв, зміцнення впливу католицької церкви. Як генеральні, що охоплювали всю Польщу, так і місцеві конфедерації, які виникали в окремих воєводствах, були спрямовані проти королівської влади, розхитували державний лад і правопорядок у Речі Посполитій, чинили всілякі насильства над місцевим населенням. Лебедин — місто обласного підпорядкування в Сумській області. У поемі «Гайдамаки» розповідається, що Ярема Галайда привіз дівчину до Лебедина й обіцяв за нею приїхати. Коли він повернувся, то обвінчався з Оксаною, того ж дня покинув її, щоб разом із Залізняком бити ляхів. Лисянка — містечко поблизу Звенигородки (нині райцентр Черкаської області). Слова «Тут зійшлися Гонта з Залізняком і розруйновали старосвітський будинок, Богданом нібито будований» містять кілька історичних неточностей. Насправді І. Гонта приєднався до гайдамацького повстання під Уманню, у Лисянці разом із М. Залізняком він не був. Зруйнувавши й підпаливши замок у Лисянці, загін М.Залізняка вирушив на Богуслав, а звідти на Умань. Умань. На початку червня 1768 р. загін М. Залізняка рушив до міста Умані, де до них приєдналися надвірні козаки графа С. Потоцького на чолі з сотником І. Гонтою. Повстанці штурмом здобули Умань. Широкий розмах Коліївщини занепокоїв російський уряд. В охоплені повстанням райони було послано війська під командуванням генерала М. Кречетникова, полковника Протасьєва та ін. Під Уманню загін донських козаків полковника Гур’єва по-зрадницькому захопив у полон М. Залізняка та І. Гонту й обеззброїв гайдамаків. М. Залізняка було відправлено до Києва, ув’язнено в Києво-Печерській фортеці й засуджено на каторгу в Сибір. Доля Залізняка після заслання на каторгу в Нерчинськ не відома.

Хортиця — острів на Дніпрі, на якому було збудовано укріплення запорозьких козаків, важливий стратегічно-опорний пункт Запорозької Січі.

Чигирин (нині райцентр Черкаської області) — старовинне місто на Черкащині. Відіграло важливу роль у повстаннях XVI — XVII ст. проти польського гніту під проводом С. Наливайка (1594 — 1596), Т. Федоровича (1630), П. Павлюка (1637). Під час Національно-визвольної війни українського народу 1648 — 1657 рр. було резиденцією гетьмана Б. Хмельницького та адміністративно-політичним центром України, полковим містом Чигиринського полку. Початок Коліївщини навесні 1768 р. теж пов’язаний з Чигирином: розташований поблизу Холодний Яр став місцем збору повстанського загону М. Залізняка. Починаючи з Холодного Яру, гайдамацький рух поширився на Медведівку, Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Богуслав, про що в «Гайдамаках» Т. Шевченко писав:

Горить Сміла, Смілянщина

Кров’ю підпливає.

Горить Корсунь, горить Канів,

Чигирин, Черкаси...

7. Історія розбійника Василя Гнидки лягла в основу твору

А Марка Вовчка

Б Василя Стефаника

В Панаса Мирного

Г Ольги Кобилянської

Д Івана Нечуя-Левицького

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Причини помилок: несформованість знань учнів щодо історії написання роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Алгоритм підготовки учнів:

1. Історія написання роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Нарис Панаса Мирного «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» як поштовх до написання повісті, а пізніше – роману. Розповідь візника про місцевого розбійника Василя Гнидку (цю історію письменник почув по дорозі до батьків на Великодні свята 14 квітня 1872 р.).
2. Розв’язання проблеми, чи головним у романі є питання, винесене в заголовок?
3. Пояснення цитатного матеріалу.

• За визначенням І. Франка, у романі «змальовано майже столітню історію українського села», розкрито тогочасну дійсність у всіх її складностях і суперечностях.
• Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» академік О. Білецький назвав «будинком із багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом».
• Панас Мирний назвав Гнидку «безталанною дитиною свого віку».

Орієнтовний матеріал до пояснення цитат

Нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» було написано в 1872 р. У ньому розповідається, як заможний селянин із Заїчинців Василь Гнидка організував банду й кілька літ тримав у постійному страху чотири повіти. Панас Мирний назвав Гнидку «безталанною дитиною свого віку, скаліченим виводком свого побиту», адже йому Бог дав розум і силу для добрих справ: «На все вдатний, до всього здався, чи до ремества, чи до роботи якої — його пошли, йому дай. Сам чоботи шив, у млині знав діло, і стрілець з його запаленний був!».

Того ж таки 1872 року Панас Мирний закінчив повість «Чіпка» — першу редакцію майбутнього роману, написану на основі нарису. Згодом письменник відгукнувся на заклик брата створити «народний роман на основі щирого реалізму». Сам Іван Білик також долучився до роботи над новою версією твору. У романі переплелися два художні підходи — публіцистичний (Іван Білик віддавав перевагу соціальному аспекту) і суто художній (Панас Мирний). Тому в історії української літератури обох братів Рудченків вважають співавторами твору. Під час доопрацювання задуму автори ще більше заглибилися в історію, унаслідок чого й з’явилися ті «прибудови», про які писав академік О. Білецький. Після переробки повість стала широкоформатним, панорамним, соціально-психологічним реалістичним романом.

8. «З серії кумедних подій виростає реальна і трагічна за своєю суттю картина життя селянства, яке потрапило з кріпосницького ярма у безвихідь нових пореформених відносин», – сказано про твір

А «Чорна рада»

Б «Камінний хрест»

В «Маруся»

Г «Кайдашева сім’я»

Д «Тіні забутих предків»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я».

Причини помилок учнів: несформованість знань учнів щодо спільних та відмінних рис у зображенні селянської родини у творах П.Куліша, В.Стефаника, Квітки-Основ’яненка, М.Коцюбинського.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Відображення в українській літературі духовних цінностей, які склалися в українській родині впродовж тисячоліть.

2. І. Нечуй-Левицький – неперевершений майстер гумору. Безодня, що розділяє народні ідеали та події і явища конкретного буття, контраст між покликанням людини та її щоденним життям, змалювання життя народу без будь-яких прикрас у повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Засоби гумору та сатири в повісті.

3. Романтичне зображення життя селянської родини в романі П.Куліша «Чорна рада». Поєднання життя героїв із життям країни. Історичні події як загроза спокою та добробуту українського народу. Хутір Хмарище – осередок збереження традицій, культури, національної ідентичності. Втілення в образі Череваня образу працелюбного й заможного українця. Гвинтовка як людина, що ламає усталені законом і мораллю правила. Ідеалізація проблеми «сильна родина – сильна Україна» (гинуть Сомко, старий Шрам, але залишаються Черевань, Хмарище, Леся, Петро).

4. Проблематика психологiчної новели Василя Стефаника «Камінний хрест»». Змалювання в новелі «Камінний хрест» трагедiї селянського життя. Емігpація як один із виходів для селян із нестеpпного становища в пошуках кpащої долі. Пояснення цитати І. Франка: «Його новели – як найкращі народні пісні, у яких нема риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, непідфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії».

5. Історична правда й художній вимисел у новелі «Камінний хрест».

6. Зображення патріархальних звичаїв у родині Наума Дрота (повість «Маруся» Г.Квітки-Основ’яненка). Ідеалізація образу Наума Дрота.

7. Язичницькі звичаї в зображенні життя та побуту гуцулів у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків». Герої повісті — Іван та Марічка як діти ворогуючих родів. Фiлософські роздуми про любов i ненависть, окриленiсть i бездуховнiсть, добро i зло, прекрасне i нiкчемне в людинi.

9. Рядки

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки

Буду сіять квітки на морозі.

Буду лить на них сльози гіркі

написано

А Тарасом Шевченком

Б Лесею Українкою

В Максимом Рильським

Г Іваном Котляревським

Д Миколою Вороним

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. Леся Українка «Contra spem spero!».

Причини помилок учнів: незнання змісту поезій Т.Шевченка, Лесі Українки, М.Рильського, І.Котляревського, М.Вороного; відсутність ефективної організації поточної та підсумкової перевірки знань змісту віршів.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Удосконалення навичок осмисленого читання віршів.
2. Формування вмінь школярів визначати тему, ідейно-художні особливості, жанрову своєрідність віршів, висловлювати емоційні враження від прочитаного.
3. Робота щодо зіставлення й розвитку основних поетичних образів (за схожістю, за контрастом, за суміжністю, за асоціацією, за висновком).
4. Визначення мовних особливостей інтонаційно-синтаксичних фігур: епітетів, повторів, антитези, інверсії, еліпсу, паралелізму, риторичних питань та ін.
5. Проведення вікторин із метою покращання знання учнями змісту художніх творів.

10. Танець головного героя в сюжеті твору «Камінний хрест» є

А розвитком дії

Б зав’язкою

В кульмінацією

Г експозицією

Д розв’язкою

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. В.Стефаник «Камінний хрест».

Причини помилок учнів: незнання елементів сюжету новели В.Стефаника «Камінний хрест».

Алгоритм підготовки учнів:

1. Експресіонізм Василя Стефаника.
2. Тема, символіка назви, ідея новели В.Стефаника «Камінний хрест».
3. Елементи сюжету твору (експозиція – розповідь про життя Івана Дідуха; зав’язка – прощання Івана Дідуха з односельцями; розвиток дій – розповідь Івана Дідуха про камінний хрест; кульмінація – божевільний танок Дідуха із дружиною як прощання з рідною землею; розв’язка – Іван показує дружині камінний хрест).

4. Складання цитатного плану змісту твору.

5. Проведення диспуту «Драма людини в новелі Василя Стефаника «Камінний хрест».

11. Паралель до казки про курочку рябу наявна у творі

А «Чари ночі»

Б «Українське альфреско»

В «Лебеді материнства»

Г «Пісня про рушник»

Д «О земле втрачена, явися!..»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. Ліна Костенко «Українське альфреско».

Причини помилок учнів: невміння порівнювати зміст віршованих творів.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Основні домінанти творчості Л. Костенко – безкомпромісність і неповторність. Яскравий світ художнього слова Ліни Костенко. Контраст і роль зорових образів у вірші «Українське альфреско». Втілення в образах самотніх діда та баби страшної трагедії героїв, усієї нашої нації – розрив живого зв’язку між поколіннями, між селом і містом. Використання відомих у фольклорі образів-архетипів – шляху, долини, білої хатки, діда і баби, курочки ряби, лелеки в зображенні ідилії традиційного українського сільського світу.

2. Порівняння мотивів віршів Ліни Костенко «Українське альфреско», В.Стуса «О земле втрачена, явися!», О.Олеся «Чари ночі», А.Малишка «Пісня про рушник», В.Симоненка «Лебеді материнства»:

• Вірш О.Олеся «Чари ночі» – гімн коханню та юності, поезія про вічність почуттів, розбуджених весною. Порівняння святкового бенкету весни зі швидкоплинністю життя. Мотив Фауста як ствердження того, що минуле повернути не можна.
• Поезія А. Малишка «Пісня про рушник» як подяка сина матері. Рушник – символ оберегу, усього українського, долі людини. Образ матері, яка проводжає свого сина в далеку дорогу. Пояснення висловлення «Хай стелиться вам доля рушниками!».

Прислів’я та приказки:

Хата без рушників, що родина без дітей.

Рушник на кілочку – хата у віночку.

На рушничок стати – разом долі поєднати.

На рушник стати – про сім’ю дбати.

Рушники вишивати – долю пригортати.

На рушник стати – судженого мати.

Тримай хату, як у віночку, а рушник – на кілочку.

Наші рушники – обереги від біди.

Не лінуйся, дівонько, вишивати – буде чим гостей шанувати.

• В. Стус «О земле втрачена, явися!». Рідна земля – рятівниця зболеної душі. Використання народнопоетичної символіки, метафор, епітетів.
• В.Симоненко «Лебеді материнства». Ідейно-художній і символічний зміст вірша, жанр. Ключові образи-символи в поезії. Символіка кольорів: лебеді рожеві, зорі сургучеві, казка з сивими очима, білява хата. Монолог матері як напутнє слово до сина. Дитинство як казка, сповнена чарівних видінь. Мати – джерело духовності, усього доброго й ніжного.

Словник символів до поезії «Лебеді материнства»

Верба. Символ космічного океану, прадерево життя; працездатності; запліднюючої, родючої сили; пробудження природи, весни; засмученої жінки; вдівства;України, батьківщини.

Дорога (стежина). Символ шляху, людської долі.

Душа. Зазвичай, зображується у вигляді птаха, що злітає.

Зірка (зорі, сузір’я). Означає ангела-посланця Бога, надію.

Кольори. Чорний і білий як негативне й позитивне. Золотий – сонце, божественна сила, просвітлення, безсмертя, найвища цінність, те, що наповнює життя, вогонь. Зелений – юність, надія, але разом із тим мінливість, непостійність. Білий – досконалість, простота, світло, чистота, невинність, святість. Рожевий – мрії.

Крила – політ у часі, політ думки.

Лебідь – птах життя. Білий лебідь – це чистота і милосердя.

Півень – символ сонця, світла, вогню, войовничості; пильності; воскресіння. У праукраїнців півень вважався передвісником зорі, сходу Сонця, а отже, пробудженням життя.

Тополя – символ дерева життя, добра і зла, краси, стрункості, весни.

Хата – символ батьківщини, рідної землі; безперервності роду; тепла, затишку; святості; добра і надії; материнської любові; захисту й допомоги.

12. «Стану я, гляну я – скрізь поточки як дзвіночки, жайворон як золотий», – писав

А Богдан-Ігор Антонич

Б Андрій Малишко

В Максим Рильський

Г Володимир Сосюра

Д Павло Тичина

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. Павло Тичина «Арфами, арфами…».

Причини помилок учнів: незнання авторів віршованих творів, їх змісту, невміння порівняти теми, образи поезій.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Порівняння змісту, тематики, образів віршів зазначених поетів, що пропонуються у Програмі підготовки до ЗНО: Богдана-Ігоря Антонича (вірш «Різдво»), А.Малишка («Пісня про рушник»), М.Рильського («Молюсь і вірю…»), В. Сосюри «Любіть Україну», П.Тичини «Арфами, арфами».

2. Проведення вікторин, робота з тестовими завданнями з метою поглиблення знань учнів цитатного матеріалу запропонованих для вивчення творів.

13. Біблійну оповідь про Каїна і Авеля нагадує конфлікт твору

А «Три зозулі з поклоном»

Б «Тигролови»

В «Україна в огні»

Г «Подвійне коло»

Д «Маруся Чурай»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. Юрій Яновський «Вершники». Новела «Подвійне коло».

Причини помилок учнів: незнання змісту зазначених творів, невміння визначити конфлікт у творі, аналогії з іншими творами, зокрема з тими, що містять аналогії з біблійними сюжетами.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Ю. Яновський – романтик за світовідчуттям і стилем. Зображення письменником яскравих характерів, небуденних, екстремальних ситуацій, у яких найвиразніше розкривалися глибинні людські риси.

2. Розв’язання проблеми складності людських стосунків у романі Ю. Яновського «Вершники» (новела «Подвійне коло») та творах І. Багряного, О. Довженка, Григора Тютюнника, Ліни Костенко.

Орієнтовний алгоритм роботи

щодо обговорення проблеми складності людських стосунків

• Ю.Яновський. «Подвійне коло». Засудження братовбивства й недотримання закону народної моралі: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Порівняння змісту твору з біблійною оповіддю про Каїна та Авеля.
• І. Багряний. «Тигролови». Зображення трагічної долі людини-особистості в радянському тоталітарному режимі. Спадкоємність волелюбних ідей українців у зображенні Григорія – правнука гетьмана Дем’яна Многогрішного.
• О.Довженко. «Україна в огні». Ідея невмирущості української нації, документальне відображення високої моралі українців у криваві часи воєнного лихоліття.
• Складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання в новелі Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном». Новела, у якій пізнаються сам автор та його безталанний батько.
• Ліна Костенко. «Маруся Чурай». Розкриття проблеми «митець і народ», «митець і суспільство» на основі життя легендарної «Марусі Чурай».

14. У царині пригодницького роману працював

А Володимир Винниченко

Б Іван Багряний

В Юрій Яновський

Г Микола Хвильовий

Д Олександр Довженко

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Твори українських письменників-емігрантів. І.Багряний «Тигролови».

Причини помилок учнів: невміння визначити жанри запропонованих творів, новаторські досягнення українських письменників.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Визначення жанрової специфіки та новаторства творів зазначених письменників.
2. Складання таблиці «Новаторство жанрів українських письменників ХХ століття».

Орієнтовна таблиця

«Новаторство жанрів українських письменників ХХ століття»

Автор

Назва твору. Жанр

Володимир Винниченко

Автор першого в українській літературі науково-фантастичного роману

Іван Багряний

Автор першого в українській літературі пригодницького роману

Юрій Яновський

Автор першого в українській літературі роману в новелах

Микола Хвильовий

Автор руйнування традиційних сюжетно-оповідних моделей української прози, основоположник течії активного романтизму, лідер літературного покоління 30-их років ХХ ст. О. Білецький у відомій статті «Про прозу взагалі та про нашу прозу 1925 року» назвав Хвильового «основоположником справжньої нової української прози». С. Єфремов відзначив «бистре око меткого спостережника разом з незалежною об’єктивністю художника, вміння різко й рельєфно, без страху зачеркнути контури, вложити в них промовистий образ, знайти відповідне слово без зайвої розволіклості, округлити цілу картину яким-небудь загальним штрихом...».

Олександр Довженко

Творець жанру кіноповісті в українській літературі

15. «А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя... послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись Милосердному», – писав про своїх батьків

А Микола Фітільов

Б Павло Губенко

В Іван Лозов’ягін

Г Олександр Кандиба

Д Панас Рудченко

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. Остап Вишня «Моя автобіографія».

Причини помилок учнів: незнання особливостей біографії зазначених письменників, невміння визначити автобіографічні риси при вивченні художніх творів окремих письменників, встановити відповідність інформації.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Неповторність таланту Остапа Вишні.

М. Рильський у статті «Остап Вишня» пише про гумориста: «Автор «Усмішок» – дуже своєрідний художник. Його манеру не сплутаєш ні з чиєю. Можна і треба вчитись у нього творчого ставлення до життя, але марна річ – наслідувати його».

2. Розповідь письменника про своїх батьків у гуморесці «Моя автобіографія». Хоча Остапу Вишні не зовсім вдалося дослідити свій родовід, все ж можна з певністю сказати: його предки були люди дотепні, із гострим розумом і не менш гострим слівцем.

Розповідь про батьків Вишня завершує таким висновком: «А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі». І «послав їм господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись милосердному». Легка насмішечка («усього тільки»!), натяк («вміли... молитись») засвідчують той факт, що в родині Губенків любили дітей, жодна дитина не була зайвою й росла, як і сам Павло, в атмосфері добра та любові.

16. «Філологічним водевілем» назвав автор свій твір

А «Стилет чи стилос?»

Б «Балада про соняшник»

В «Зачарована Десна»

Г «Мина Мазайло»

Д «Я (Романтика)»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. Микола Куліш «Мина Мазайло».

Причини помилок учнів: незнання висловлювань письменників чи літературних критиків про художні твори.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Визначення кредо письменника в його творчості.

2. Складання таблиці «Художнє кредо письменника».

Орієнтовна таблиця «Художнє кредо письменника»

Автор

Назва твору

Вираження художнього кредо письменника

Цитата

Є.Маланюк

«Стилет чи стилос?»

Автор долучається до споконвічної естетичної дискусії: митець може витати в далекому від життя світі мрій, понадземної краси, незворушного спокою чи має боротися за вдосконалення реального світу.

Та тільки тут веселий галас бою –

Розгоном бур і божевіллям хвиль.

І.Драч

«Балада про соняшник»

«Балада про соняшник» як поетичний роздум про суть мистецтва, гімн нетлінності скарбів людської душі.

Поезіє, сонце моє оранжеве!

Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриває тебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником.

О.Довженко

«Зачарована Десна»

Проблема формування людини, її характеру, поглядів на життя. Утвердження кревного зв’язку з народом і рідною землею. Заклик любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою.

«Я художник, пробачте, і уява завжди складала мою радість і моє прокляття. Вона раптом зрадила мене. При спогляданні лиха здалось мені на одну якусь мить, що загибає не село моє, а весь народ. Чи може бути щось жахливішого в світі?!»

«Ніколи не треба забувати про своє призначення і завжди пам’ятати, що митці покликані народом для того, аби показувати світові насамперед, що життя прекрасне, що само по собі воно є найбільшим і найвеличнішим з усіх мислимих благ. Дивно й жалісно часом думати, що нема у нас сили і ясності духу пройнятися щоденним розумінням щастя життя, мінливого в постійній драмі й радості, і що так багато краси марно проходить мимо наших очей».

«Щасливий я, що народився на твоєму березi, що … досi, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити отi зорi навiть у буденних калюжах на життєвих шляхах».

М.Куліш

«Мина Мазайло»

Драма протилежних «філологічних поглядів» у творі. Лесь Танюк назвав твір «Мина Мазайло» «філологічним водевілем» на основі художніх особливостей п’єси.

«…А подивіться ви на написи по других кінокартинах. Олива з мухами! Немов навмисне псують таку прекрасну, таку милозвучну мову...».

«…Катастрофа. Мока українець».

«Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті - Мазайло!..»

«Улю! Давайте я вас українізую!».

«Дивлюсь - не ""Харьков", а "Харків"! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?»

М.Хвильовий

«Я (Романтика»)

«Я (Романтика) – новела про добро і зло в житті та душі людини

«…воістину моя мати – втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків». «Але я йду і йду, а одинока постать моєї матері все там же. Вона стоїть, звівши руки, і зажурно дивиться на мене. Я поспішаю на це зачароване неможливе узлісся, а одинока постать усе там же, все там же».

17. «Чомусь я часто, коли не щодня згадую про Сосницю і про вас усіх, особливо про батька і про Вас, моя рідна старенька мамо. Очевидно тому, що й сам уже сивий.., почав визирати в холодне чуже вікно – а чи не пливуть до мене в гості молоді літа деснянською водою на дубах», – писав про задум свого твору

А Остап Вишня

Б Олександр Довженко

В Юрій Яновський

Г Іван Багряний

Д Григір Тютюнник

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. О.Довженко «Зачарована Десна».

Причини помилок учнів: незнання джерел мотивів написання творів О.Довженка, невміння розпізнати висловлювання самого письменника чи інших діячів культури та мистецтва про творчість О.Довженка.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Пояснення цитат із творів та афоризмів письменника:

• «Людина повинна завжди пам’ятати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком».
• «Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий — зорі. Що кому».
• «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».

1. Складання таблиці «Віхи творчості О.Довженка».

.

Орієнтовна таблиця «Віхи творчості О.Довженка»

Рік написання твору

Назва твору

Джерела, мотиви написання

1928

«Звенигора»

«Звенигора в моїй свідомості одклалася як одна з найцікавіших робіт, це «прейскурант моїх творчих можливостей», я зробив її одним духом – за сто днів, не зробив, а проспівав, як птах. Мені хотілося розсунути рамки екрана… заговорити мовою великих узагальнень».

1929

«Арсенал»

«Арсенал» – перша кіноповість Довженка. «В «Арсеналі» я в умовах тогочасної української обстановки виходив у першу чергу як політичний боєць, — говорив режисер. — Я поставив собі дві мети: я в «Арсеналі» буду громити український націоналізм і шовінізм, з іншого боку, буду поетом і співаком робітничого класу України, що здійснив соціальну революцію».

Довженко писав про зйомки «Арсеналу»: «Це була творчість радісна, легка і, здавалося, бездонна. У мене була крилата душа, і розум, і серце».

Ейзенштейн розповідав, як він, Пудовкін і Довженко втрьох відзначали вихід «Арсеналу», пили мінеральну воду, їли бутерброди і розмовляли. Між іншим розподілили ролі великих художників минулого: Ейзенштейну, звичайно, випала роль Леонардо да Вінчі, Пудовкіну — Рафаеля, а Довженку — Мікеланджело ...

«Я поставлю фільм за принципом атракціонів, пов’язаних єдиною цільовою настановою» (принцип атракціонів, розроблений С.Ейзенштейном, полягав у тому, що дія розбивалась на окремі епізоди великого емоційного наповнення).

1930

«Земля»

У «Землі» Довженко відкрив нові можливості творення характеру, художньої деталі як елемента екранної драматургії. Сільський юнак Василь виростає в образ фольклорного героя; дід Семен у чистій сорочці помирає серед цвітіння й дозрілих плодів як хлібороб і мислитель; яблунева гілка ніжно торкається молодого усміхненого обличчя Василя в труні; яблуко, омите дощем, про яке французький учений Марсель Мартен сказав: «Той, хто не бачив яблуко крупним планом у Довженковій «Землі», той взагалі ніколи не бачив яблуко»; щедрий дощ, який поливає в кінці фільму запліднену землю, обважнілі від плодів гілки в садах; з екрана не чутно ні звуку падаючих яблук у саду, ні людських голосів, ні дівочих пісень, ні пострілу серед літньої ночі, але екранно-зорові образи, візуальні деталі створюють ілюзію реальної звукової поліфонії».

1943

«Україна в огні»

У своєму «Щоденнику» за 26 листопада 1943 року Довженко зробив такий запис: «Менi важко од свiдомостi, що «Україна в огні» – це правда. Прикрита i замкнена моя правда про народ i його лихо». Через те, що весь твiр із першого до останнього рядка пронизаний правдою, його замовчували так довго. Тiльки 1966 року уперше кiноповiсть було надруковано.

«…їх життєздатність і зневага до смерті безмежні. Так: не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки. ...У цього народу є ахіллесова п'ята. Ці люди абсолютно позбавлені, вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту...».

1954-1955

«Зачарована Десна»

«Чомусь я часто, коли не щодня згадую про Сосницю і про вас усіх, особливо про батька і про Вас, моя рідна старенька мамо».

1956

«Поема про море»

«Се мусить бути велетенський фільм. Усе, що є в мене святого, весь досвід і талант, усі думки, і час, і мрії, і навіть сни — все для нього. Створити твір, достойний великости мого народу, — ось єдина мета, єдиний зміст мого життя. Благослови, Господи, мої нетвердії руки...».

18. У рядках «Із звичайного став незвичайним, став щедрим, багатим, багатшим за царів, королів!.. Наче напоєний чарами, тільки й жив він тепер своїми золотими видіннями, отими снопами, її красою, тільки й ждав, коли вийде з гауптвахти та знов гайне до своєї циганочки» йдеться про

А Григорія Многогрішного

Б Степана Радченка

В Мусія Половця

Г Василя Кравчину

Д Сашка Діденка

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. Олесь Гончар «За мить щастя»

Причини помилок учнів: незнання змісту зазначених творів, невміння визначити проблему, конфлікт, охарактеризувати персонажів твору.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Порівняння проблем, конфліктів творів.
2. Цитатна характеристика персонажів.

Орієнтовна таблиця характеристики персонажів

відповідно до проблематики творів

Проблема твору

Персонаж

Цитатна характеристика

Не залишитися нулем в історії

Григорій Многогрішний

«…Його гнала вперед надзвичайна впертість, сто раз випробувана і загартована мужність. Вперед, наперекір всьому!».

Проблема маргінального суспільства

Степан Радченко

«Ну, навіщо було сюди забиватись? Що буде далі, як він житиме?».

«Нудьга не покидала його… Світ мов злиняв перед його очима, душа стала німа до покликів і тепла…».

Проблема розпаду роду як трагедія народу

Мусій Половець

«Пам’ятаєш батькову науку? Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду».

«Україна в огні» – твір про трагедію українського народу

Василь Кравчина

«Був він добрий кремезний юнак. Одежа вся в пилу і поті. На рукаві й спині пропалена сорочка на пожарах. Здорові темні руки, патьоки на шиї і скронях і зморшки на чолі також не по літах».

Закон проти любові

Сашко Діденко

«Із звичайного став незвичайним, став щедрим, багатим, багатшим за царів, королів!.. Наче напоєний чарами, тільки й жив він тепер своїми золотими видіннями, отими снопами, її красою, тільки й ждав, коли вийде з гауптвахти та знов гайне до своєї циганочки».

19. Образи «версальців» та «інсургентів» постійно фігурують у думках героя твору

А «Я (Романтика)»

Б «Тигролови»

В «Україна в огні»

Г «Подвійне коло»

Д «Місто»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. Микола Хвильовий «Я (Романтика)».

Причини помилок учнів: незнання проблематики художніх творів і відтворення її через конкретні події, персонажі тощо.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Розкриття М.Хвильовим причин втрати ідеалів революції в новелі «Я (Романтика)».

2. Стильові особливості, які відрізняють твори Хвильового від творів інших письменників: використання таких прийомів, як переплетіння уявних і реальних епізодів, введення образів-символів, деталей-символів. Утвердження думки про те, що часи змінюються, але люди – не завжди, і кожне нове покоління повинно знову і знову шукати відповіді на вічні питання. «Версальці» (контрреволюціонери), «інсургенти» (від лат. повстанці), «синедріон» (верховний суд у стародавній Іудеї) як символи епох, що давно минули.

3. Складання порівняльної таблиці «Проблема – художній образ».

Орієнтовний зразок порівняльної таблиці

Назва твору

Проблема, що розв’язується у творі

Художній образ

Цитата, що розкриває проблему

«Я (Романтика)»

Втрата ідеалів революції.

Переслідування та знищення інакодумців у часи зміни суспільних формацій.

Протистояння загальнолюдських цінностей ( із загальновідомим «Не убий!») цінностям класовим.

Міра й ціна самозречення відданості ідеї, революційному фанатизму.

Чекіст

«І я, зовсім чужа людина, бандит – за одною термінологією, інсургент – за другою, я просто і ясно дивлюсь на ці портрети і в моїй душі нема й не буде гніву. І це зрозуміло: «Я – чекіст, але я і людина».

«Я знаю: моя мати і завтра піде в монастир: їй незносні наші тривоги й хиже навколо. Але тут же, дійшовши до ліжка, здригнув: «Хиже навколо? Хіба мати сміє думати так? Так думають тільки версальці!».

«Тигролови»

Категорії вічних проблем у романі: добра і зла, життя і смерті, справедливості і кари, морального вибору, волі до життя

і цілеспрямованості, стосунків людини

і природи, родинних взаємин, вірності віковим традиціям предків

і, звичайно, кохання.

Площина цих проблем – моральна, соціальна, психологічна, історична.

Двобій життя і смерті. Чи може бути виправданим вбивство?

Образ Григорія Многогрішного як об’єднуючий усі сюжетні лінії

«Ліпше загинути, біжучи, ніж жити, гниючи!».

«Україна в огні»

Як знайти в собі сили, щоб у найскрутнішу мить залишитися гідним високого звання Людини.

Проблема протистояння у часи випробувань героїчної і «портативної душі».

Родина Лавріна Запорожця

Лаврін Запорожець: «Позвикали до класової боротьби, як п’яниця до самогону! Ой, приведе вона нас до загибелі... Я не знаю сьогодні класової боротьби і знати не хочу. Я знаю — Батьківщина, народ гине!..»

«Що буде з народом нашим?.. Народ безсмертний, ви казали... Ой, важке наше безсмертя! Важка доля народна...».

«Подвійне коло»

Сліпа приналежність до класу як трагедія роду й народу.

Родина Половців

«Тому роду немає переводу, де брати милують згоду».

«Місто»

Сучасна людина - самотній подорожній, закинутий у цей безглуздий світ, і все, що є у нього, це безмежна свобода, яку він має або спрямувати на творення гідного імені Людини життя, або ж гинути, не відаючи, що є вищі цілі і справжні істини, як-то, любов, творчість.

Степан Радченко

«А раптом пощастить?.. В душі йому жила міцна надія на свою долю, бо кожному властиво вважати себе за цілком виключне явище під сонцем і місяцем».

20. Помітним явищем української літератури кінця ХХ століття став

А романтизм

Б неоромантизм

В постмодернізм

Г експресіонізм

Д імпресіонізм

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX століття».

Причини помилок учнів: відсутність системних знань про літературні течії та напрями.

У тренувальному форматі з цими завданнями доцільно працювати за таким алгоритмом:

1. Поняття про літературну течію та літературний напрям.

2. Бароко в художній та інтелектуальній творчості в Україні (середина XVII – XVIII ст.). Творчість Г.С.Сковороди.

3. Класицизм – художній метод і напрям в європейській літературі та мистецтві XVII – поч. XIX ст.

4. Розвиток реалізму в українській літературі: від XVIII – поч. XIX ст. (ранній, просвітительський реалізм; І.Котляревський, І.Квітка-Основ’яненко) до критичного реалізму 40 – 90-х рр. XIX ст. та соціалістичного реалізму (20 – 70-ті рр. XX ст.). Представники реалістичної течії другої половини XIX ст.: І. Франко, Б.Грінченко, І.Манжура, П.Грабовський, В.Самійленко, І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І.Карпенко-Карий, М.Старицький, М. Кропивницький. Критичний реалізм. Реалізм, починаючи із 40-х рр. XIX ст., від творчості Т. Шевченка (пізній період), прийнято називати критичним реалізмом.

5. Романтизм як художній метод і напрям в літературі та мистецтві кінця XVIII – першої пол. XIX ст.

Галичина – гурток «Руська трійця» (М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я. Головацький). Альманах «Русалка Дністровая» (1837).

Київська школа романтиків (А.Метлинський, М.Максимович, П.Куліш, Т.Шевченко, М.Костомаров).

Поети-романтики першої і другої половини XIX ст.: В.Забіла, Є.Гребінка, В. Петренко, О.Афанасьєв-Чужбинський, Т.Шевченко (рання творчість), С. Руданський.

6. Сентименталізм – художній метод і напрям в літературі XVIII ст. Зразки сентименталізму – повісті «Маруся», «Сердешна Оксана» Г.Квітки-Основ’яненка, частково «Наталка Полтавка» І.Котляревського.

7. Стильові течії кінця XIX – початку XX сторіччя, що об’єднуються під загальним поняттям «модернізм» (неоромантизм, символізм, декаданс). Представники модернізму: В. Пачовський, М.Яцків, П.Карманський, М. Вороний, Олександр Олесь та ін.

8. Імпресіонізм та експресіонізм як літературні течії ХХ ст. Їх характерні ознаки.

9. Стильова різноманітність української літератури 20-х рр. XX ст.

Символізм. Символістське угруповання «Біла студія» (1918 р.). Представники: П.Тичина (рання творчість), О.Слісаренко, М. Семенко, Я.Савченко та ін. поети.

Футуризм. Угруповання «Фламінго» (1919 р.), пізніше «Асоціація панфутуристів» («Аспанфут»). Представники: Михайло Семенко, Олекса Слісаренко та ін.

Неокласицизм. Неокласики об’єдналися навколо журналу «Книгар» (1918-1920). Представники: М.Зеров, М.Рильський (рання творчість), М.Драй-Хмара, П. Филипович, Ю. Клен («п’ятірне гроно»).

Неоромантизм. Найсильніша течія в літературі 20-х рр. Представники: Ю.Яновський, В. Чумак, В.Еллан-Блакитний, Є.Плужник, В.Сосюра, М.Бажан (рання творчість).

Постмодернізм. З’явився в українській літературі у 80-90-х рр. XX ст. Літературні об'єднання: «Бу-Ба-Бу», «ЛуГоСад», «Нова дегенерація», «Молоде вино», «Червона фіра» та ін. Представники: Ю. Андрухович, О. Забужко, Б. Жолдак, В. Ведмідь, В. Махно, Б. Щавурський, Т. Гаврилів, І. Андрусяк, С. Жадан, І.Малкович та інші письменники сучасності.

Завдання на встановлення відповідності

Завдання на встановлення відповідності дозволяють перевіряти асоціативні знання, тобто взаємозв’язок визначень і прикладів, авторів та їх художніх творів тощо.

21. Установіть відповідність між назвою твору та його темою

Назва твору

1 «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

2 «Тигролови»

3 «Маруся»

4 «Земля»

Тема твору

А трагедія братовбивства в селянській родині

Б вимушена еміграція українських селян за океан

В життєпис злочинця на широкому суспільному тлі

Г трагічне кохання сільської дівчини і міського хлопця

Д бунт вільнолюбної особистості проти тоталітарного режиму

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XІX –ХХ ст.».

Причини помилок учнів: відсутність системних знань із даного навчального матеріалу.

Ці завдання перевіряють уміння учнів визначати логічні пари відповідно до вивченого матеріалу. У тренувальному форматі з цими завданнями доцільно проводити тренінг на знання назви творів, їх авторів, тем, проблем, що висвітлюються. Варто такі завдання пропонувати учням під час розгляду значення творчості будь-якого письменника. У даному завданні учні повинні встановити логічні зв’язки між темою та назвою твору, а також визначити зайвий елемент завдання у правому стовпчику (Б). Отже, правильна відповідь є такою: 1 – В; 2 – Д; 3 – Г; 4 – А.

22. Установіть відповідність між персонажем та його висловлюванням

2

Андрій Малишко

3 Василь Симоненко

4 Максим Рильський

Цитата з твору

А «Молюсь і вірю. Вітер грає/ І п’яно віє навкруги»

Б «Мріють крилами з туману лебеді рожеві/ Сиплють ночі у тумани зорі сургучеві…»

В «О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися…»

Г «Думами, думами- / Наче море кораблями, переповнилась блакить…»

Д «Рідна мати моя, ти ночей не доспала/ І водила мене у поля край села…»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література ХХ століття».

Причини помилок учнів: відсутність системних знань із даного навчального матеріалу.

Ці завдання перевіряють знання змісту віршованих творів та уміння визначати їх авторів. У тренувальному форматі з цими завданнями доцільно проводити тренінг на знання автора та змісту твору. Учні повинні встановити таку відповідність: 1 – Г; 2 – Д; 3 – Б; 4 – А; зайвий елемент «В».

23. Установіть відповідність між персонажами того самого твору

Персонаж Персонаж

1. Гриць Бобренко А Марфа Яркова
2. Антоніо Пальма Б Уля Розсоха
3. Григорій Многогрішний В Христя Хуторна
4. Мокій Мазайло Г Наталка Сірко

Д Галя Вишняк

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література ХХ століття».

Причини помилок учнів: відсутність системних знань із даного навчального матеріалу.

У тренувальному форматі з такими завданнями бажано проводити тренінг на знання персонажів як різних творів, так одного й того ж твору. Розв’язуючи дане завдання, учні визначають зайвий елемент (А), встановлюють таку відповідність: 1 – Д; 2 – В; 3 – Г; 4 – Б.

24. Установіть відповідність між назвою твору та художнім напрямом (стилем)

Назва твору Художній напрям

1 «Intermezzo» А романтизм

2 «Кайдашева сім’я» Б імпресіонізм

3 «Маруся» В експресіонізм

4 «Гайдамаки» Г сентименталізм

Д реалізм

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII — початку XX ст . Література ХХ ст.».

Причини помилок учнів: відсутність системних знань із даного навчального матеріалу.

Це завдання перевіряє розуміння учнем особливостей вивчених художніх творів,уміння визначати ознаки щодо співвіднесеності художнього твору і художнього напряму. Отже, правильна відповідь є такою: 1– Б; 2 – Д; 3 – Г; 4 – А; зайвий елемент – В.

Готуючи тести для використання на уроках української мови та літератури, учителям необхідно враховувати, що кількість варіантів відповіді на тестове запитання, із яких учневі треба вибрати правильну, може бути різною та встановлюватися з урахуванням віку школярів: для учнів середньої школи таку кількість бажано обмежити трьома-чотирма варіантами, для старшокласників – чотирма-п’ятьма. Також треба пам’ятати, що мислення учнів середньої школи, як правило, конкретне й не надто активно спирається на оперування абстрактними поняттями, тож завдання для них слід добирати саме такого типу – якнайбільш конкретні, а саме: перевірка знання та розуміння тексту, освоєння теоретичного матеріалу, певною мірою – вміння застосовувати інформацію в практичній діяльності. Натомість старшокласники вже можуть оперувати абстрактними категоріями, здійснювати аналіз літературних і мовних явищ, понять, їх зіставлення й порівняння, встановлювати зв’язки між ними та розчленовувати їх за певними показниками.

Найоптимальнішою й найефективнішою формою тестування є використання його роздрукованих варіантів, яке унеможливлює помилки, що трапляються при сприйнятті завдань на слух, і сприяє осмисленому сприйняттю запитання та усвідомленому визначенню відповіді на нього. Важливою передумовою якісного використання тестових завдань є також їх варіювання, яке передбачає звернення до кількох різновидів того самого завдання та убезпечує від списування між самими учнями.

Кількість тестів має пропорційно узгоджуватися з системою оцінювання за балами, тобто можливим є використання двадцяти чотирьох, дванадцяти, шести, чотирьох та іншої кількості тестових завдань, що даватиме змогу легко й точно оцінити роботу школярів. Тестові завдання треба використовувати не тільки на уроках контролю знань і вмінь учнів, але й під час вивчення та закріплення нового матеріалу, що буде корисним тренінгом для школярів, призвичаюватиме їх до виконання завдань такого типу. Також кожному вчителеві слід усвідомити, що навіть в умовах цілковитого переходу національної освітньої системи на незалежне зовнішнє оцінювання навчальних досягнень учнів актуальними для вивчення української мови та літератури залишаються всі напрями роботи з мовно-літературної освіти молодих поколінь, тож згортати ці напрями або послаблювати їх інтенсивність ніяк не можна. Самостійний текстуальний аналіз як художнього твору, так і будь-якого іншого за однією чи кількома методиками, осмислення літературних зразків школярами, формулювання власної оцінки виучуваних творів і мовного матеріалу не можуть відсуватися на задній план, а повинні підпорядковувати собі всі інші дидактичні модуси, зокрема й тестування як форму контролю навчальних досягнень учнів з української мови та літератури.

Отже, для якісного впровадження в шкільну практику тестування як методичної форми обов’язковим є його систематичність, вписаність у загальну структуру уроку та продуманість методів його використання протягом усього навчального року, причому не тільки при проведенні контрольних робіт, а й під час вивчення нового матеріалу, на освоєння учнями алгоритмів виконання тестових завдань різних тематичних типів, рівня складності та структури, неодмінне здійснення аналізу результатів тестування, з’ясування типових помилок, яких припускаються учні, та визначення шляхів їх усунення. Тільки такий підхід до впровадження тестових технологій сприятиме якісному освоєнню їх сучасною школою.

Використана література:

1. Кротова І.В., Клімова С.В. «Використання тестових завдань формату зовнішнього незалежного оцінювання в навчальному процесі на заняттях української мови та літератури».

2. Авраменко О.М., Блажко М.Б. Українська мова та література. Довідник. Завдання в тестовій формі. І частина. ЗНО 2018. − К.: Грамота, 2017.

3. Олійник С., Білецька О. Українська мова та література: довідник для підготовки до ЗНО. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2017.- 576 с.